Взагалі-то, в моєму місті немає преси. На мою, звісно, скромну та суб’єктивну думку. Точніше, формально, на папері вона є і виконує певні функції. Часом навіть корисні. Але якщо пригледітись уважніше…
Газета «Вісник Золотоніщини». Давнє та поважне видання, засноване, як водиться у кожному райцентрі, рішенням «загорулівського» ревкому у 1918 (як приклад) році, «іскра» революції, вісник розбудови і «прочая, прочая». Взагалом, більшовицький рудимент, котрий мав зникнути з мапи України разом з імперією. Проте існує, якісь новини районні продукує. «Голова РДА на нараді», «Голова РДА підтримує спорт», «Голова РДА доїть корівок разом з народом», «Голова РДА…», «Рекордні врожаї…», «Ініціативи Кабміну…». Все типово. Для таких видань час зупинився десь на відмітці «1984». Йдемо далі.
«Златокрай». Біографія – ідентична попереднику. Відмінностей дві: 1) газета міська, 2) з приходом нової міської влади якість (як візуальна, так і наповнення) суттєво покращилась. Це вже справді можна називати міською пресою. Опускаємо, певна річ, цензуру, але це логічно – державне видання все-таки. Проте одна велика ложка дьогтю, через яку принципово не читаю «Златокрай», присутня й тут. Фанатська аудиторія дуже активна. Дивним чином більшість бюджетників міста є одночасно підписниками цієї газети. Гадаю, пояснювати не варто. Люблять у нас пресу міську…
А закінчимо міні-огляд перлиною нашого хіт-параду. Колись давно газета «Лівобережна» стала справжнім ковтком свіжого повітря, проривом у сфері ЗМІ нашого містечка. Ще б пак, нарешті з’явилась приватна газета, зі своєю думкою, з новими підходами, цікава, корисна, яскрава. На той час вона справді заслуговувала уваги. Проте, роки йдуть, а редакція слідом за часом крокувати аж ніяк не хотіла. А навіщо? Грошенята капають (за роки існування «Лівобережна» стала справжнім монополістом у сфері реклами), люди купують, анекдоти читають, привітання з ювілеями. Фактично, видання нині перетворилось у один великий прайс-лист, розбавлений офіційними релізами МВС та МНС, криво «репостнутими» новинами з мережі на кшталт «…у Алли Пугачової новий золотий унітаз» та ще деякими родзинками, про які зараз і поговоримо.
Родзинка №1. Генератор пліток недолугих історій про жителів міста. Плітки – це, звісно, невід’ємна частина провінції. Плітками люди тут живуть цілими поколіннями. А чим ще займатись середньостатистичному трударю у перервах між роботою і телевізором? Редакція ж цієї газетки поставила конвеєр пліток на якісно новий рівень. Все красиво і без претензій. Рубрика «Історії з життя», написана у недолугому стилі «усі співпадіння випадкові», часом боляче б’є по певним містянам. Хто обирає жертв і за чий рахунок бенкет – історія замовчує.
Родзинка №2. Політика. Тут, як годиться за законами жанру, вимикається будь-яка логіка, а в головах вмикається калькулятор. Хіба ж гроші зайвими бувають (до речі, ось тут салют спостерігачам від ПР на майбутніх виборах, котрі йдуть туди з такими ж думками)? Тому й з’являються регулярно статті про звичайних людей з великої букви, безкорисних меценатів, світлих облич нашого краю, котрі здатні прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Ну, як мінімум у ранг святих вже зачисляти можна. Прізвища тільки у них не рядові. То Губський, то Литвин, то ще казна-хто. Залежить від типу виборів, політичної кон’юктури та, в першу чергу, гонорару.
Зізнаюсь, інколи навіть читав «Лівобережку». Лише в якості рекламних оголошень. На публіцистичне сміття терпіння не вистачало.
А ось останній номер мене вразив і обурив одночасно. Ні, навіть не за осіб, облитих брудом на її сторінках. А за авторів. За видавця, за редколегію, за всіх членів колективу. За тих, хто сміє називати себе журналістами.
Останній номер – святковий. Ще й безкоштовний. А наповнений він красиво написаними байками про кандидатів в депутати від опозиції. Байками, котрі цілеспрямовано з одних і тих самих айпі-адрес вкидають вже майже місяць на усіх інтернет-форумах Черкащини. Сумнівні тексти невідомого походження, притравлені власним стилем мистецтва пліткування (описано вище) – ось справжнє обличчя так званої редакції. Гроші не пахнуть.
Соромно? Соромно мало би бути журналістам. Але у двокімнатному приміщенні на вулиці Шевченка таких нема. При чому давно. А останні зародки вимерли після святкового номеру. Тому й не соромно.
Редакція «Лівобережної» наче м’яко натякає своїм прихильникам: читайте анекдоти і рецепти від бабусь. Про інше подумають за вас.
Аліна
20/11/2013
На жаль, регіональнатпреса не розвивається. І це проблема не лише Золотоніщини. У деяких районах ситауція ще гірше.
Регіна
20/11/2013
Господи, нещасний, навіщо братися за те, чого не вмієш робити? Ну який з тебе журналіст? По-перше, безграмотний до крику. Стиль написання такий, що по тричі перечитуєш речення, поки зрозумієш, що ж воно ото хотіло сказати.
"ДЗВІН"
20/11/2013
Блоги на “Дзвоні” ведуть не тільки і не стільки журналісти, а яскраві і небайдужі люди, яким є що сказати громаді…
А як у вас проблеми із розумінням написаного, то мабуть проблема вашого знання мови і загальної освіченості.
Сергій Марченко
20/11/2013
Пані Регіно, я не журналіст) Уважно прочитайте назву розділу, де опубліковано цей допис. Хоча справді, маю проблеми у пунктуації))
А щодо перечитування… Якщо вам складно, то читайте краще статуси у ВК. Там прості речення, котрі не викликають труднощів.
А вам раджу вчитись з людьми спілкуватись. Якщо ви не бот звісно.
Регіна
20/11/2013
Ясно одне: те, що ця стаття “небайдужого і до крику яскравого” “Серожі” надрукована саме у “Дзвоні” – закономірно, бо там широко відкриті блоги для усіх, хто чув дзвін, та не знає, де він. Перед тим, як назвати “Вісник Золотоніщини” “давнім та поважним виданням”, заснованим рішенням загорулівського ревкому у 1918 році, отой Серожа хоч би поцікавився історією видань, які обпаскудив. “Вісник Золотоніщини” був заснований усього 18 років тому, коли влада розділилася на міську і районну, і район вирішив заснувати свою газету. Але отакі от Серожі газет місцевих не читають, тому нічого й не знають, а туди ж – лізуть за дешевою сенсацією. Які у тебе там проблеми з пунктуацією? Їх набагато більше! Де ти, наприклад, видряпав слово “підписники”, це ж на якій такій мові?
Сергій Марченко
20/11/2013
Так тому й написав: “«Златокрай». Біографія – ідентична попереднику”. Питання?
Обпаскудив? Є конкретні претензії? Давайте, висловлюйте свою думку, я можу бути не правий. А водичку свою лишіть для когось іншого.
Нестача аргументів, як завжди,, призводить до переходу на особистості, тобто до бидлячої манери спілкування, яка у вас процвітає.
І на “ти” ми ще не переходили. Хоча, зважаючи на попередній абзац, я не здивований.
Регіна
20/11/2013
А про слово “передплатники” чув коли-небудь? Що вже казати про шедевр літературної мови чарівне слово “взагалом”, яке теж винайшов наш земляк Серожа. І це далеко не всі його “перли”. Чому ж не виправили помилки, дбаючи про престиж свого сумнівного виданнячка, твої, Серожо, загальноосвічені знавці мови із “Дзвону”? Бо й самі такі ж балбеси. Не думайте, що я працюю у “Лівобережці” чи іншій газеті, просто не люблю, як отакі Серожі тявкають з-під паркану, а кинь по них грудкою – драпають з усіх лап. У своєму місті такі “дзвонарі” на суботник не вийдуть, на параді вишиванок у колону не стануть, благодійну копійку на лікування земляка зажилять. Літературний критик знайшовся з “незалежного” “Дзвону, який, скоріше за все, теж вважає, що гроші не пахнуть, тільки отримав він їх від інших представників “політичної кон`юнктури”.
20/11/2013
“Дзвін” вже існує 24 роки і за цей час він не раз ставав упоперек горлянки багатьом провладним холуям. От і цю “Регіну” ЗАЧЕПИЛО! Молодець, Сергію! Влучив у точку. Другий допис, а як знову розгавкалися)))… З під паркану))) Тож нехай звідти анонімно і далі брешуть.
Олеся
10/12/2013
А мені Сергій чи то ба його стаття сподобалася, хоча я ні “Дзвону” не знаю,ні вашого “Златокраю”…Хіба колись газетку в руках тримала… Така собі примітивна,як і всі, зрештою, районки. А щодо знання мови, то журналіст має бути не так обізнаним у пунктуації, як вміло й цікаво має висловити думки, показати проблему. До того ж,виявити її найперше. А помилки має правити літредактор чи коректор. Та й чи справа тут у помилках? Просто вас за живе зачепило, не терпите ви, п. Регіно, правди, ох і не любите. І вона вас не любить.
Мілана
13/12/2013
Пані Регіно, як правило, людина яка після статті хіхікає про те, як погано вона написана, прагне самоствердитись там в себе вдома, пожовуючи котлетку и чухаючи немите волосся. Здається це ваш образ, Регіно.
Ви знаєте як що пишеться, ви хіхікаєте, коли то пишуть не так.
Там суть є в тому, що написав автор. Мова про це. А не про попуски ваші.
Кирило Кожум`яка
20/11/2013
І що ж молодецького у Вашому Сергієві? Ви ж не з Золотоноші, добродію? Тамтешніх газет не читали, то як можете судити, куди пан Марченко влучив? А мені Регіна не здалася холуєм, грамотна жінка, своє місто захищає, а не владу, як Вам здалося. Невідомо ще, чи то й Ви на фото.
21/11/2013
Щоб перевірити, чи це я на фото, достатньо набрати у Гуглі моє ім’я… А за порушення “Правил “Дзвону” (використання КІЛЬКОХ ніків) вам… Регіна (Клава, козак чи хто ви там ще!) БАН… Тявкайте з під забора надалі… Але не тут.
Мілана
13/12/2013
Грамотна жінка Регіна захищає не своє місто, бо яким чином його можна ЗАХИСТИТИ в анонімному коментарі на сайті, взагалі не зрозуміло.
Таке буває, частенько буває.
В даному випадку пані Регіна не те що б захищає, вона стверджується над автором, через свої знання як писати букви
В стилі “га га… як ти пишеш… я тричі перечитувала”. Це ж треба, їй не йшло, але вона ТРИЧІ перечитувала – героїчно до маразму.
Сергій Марченко
21/11/2013
Чуєш, “актівістка-спортсмєнка”, а давай ти мені в реалі повториш свій набір слів, а? Я розумію, що анонімно можна будь-що молоти, але… Я готовий відповідати за свої слова, саме тому і не ховаюсь.
Кирило, що вона там захищає? Я хоч слово на місто сказав? Читай уважніше. А щодо того непорозуміння, що зветься пресою, мою думку підтримаують більшість бюджетників, котрі зі страхом у очах несуть квитанції керівництву.
І ще раз – Регіно, по тексту заперечення є? Я їх так і не побачив. Тільки придирання до певних слів та філософські роздуми про те, хто куди ходить і де гроші отримує. Давайте друзі, по тексту, захищайте свої улюблені видання. Все інше – істерична фігня, наявність котрої мене тільки веселить.
Сергій Марченко
21/11/2013
Про якісь там суботники і недомарші говориш? Мілочка, у мене за коротке життя стільки маршів, еко-акцій та благодійних зобрів, організованих мною, або з моєю безпосередньою участю і за мої ж в тому числі гроші, що тобі до кінця життя вистачить. Тільки я чомусь не кричу про це. Було й було, далі рухаємося.
А в нас, я бачу, тенденція з’явилася: раз на п’ятирічку організувати/з’явитись на якомусь маршику і все життя цим хизуватися та іншим в очі кидати. Просто можна заносити Регіночку у книгу видатних українців, не інакше.
І до речі, Владе?! Де мої гроші?))) Тут Регіна заявляє, що на Дзвоні платять, а я й не в курсі!))))
Чи знову, як кажуть російською “пустозвонство” (або з префіксом -мудо, суть та сама) від Регінки?
Сергій Петров
03/01/2014
Цікавий допис Сергія марченка і не менш цікава вийшла полеміка з приводу дописа. Сергій правий як на мене, хоча для цього надто багато обєктивних обставин існування для місцевої преси. не слід забувати хто є прокурором в Золотоноші – а це Володимир Михайлович Вегера “особливий шанувальник” незалежної преси на черкащині.
Що стосується, захисту інтересів міста, то як на мене його захищати треба не репліками Регіни, а конкретними діями – наприклад прибрати смітник і не дозволити його робити іншим знову
Людмила
14/01/2014
Прочитала і статтю і відгуки. Хочу сказати і на захист газет, особливо “Златокрай” і не образити опонентів. Ну чому вже так “наїзджати” на людей, які працюють в редакціях. Бувають хороші публікації, потрібні, цікаві. Загалом газета “Златокрай” – оптимістична. Ну, звичайно, друкуються замовні матеріали, але нашій пресі нині, на жаль, важко виживати. Ну чесно скажіть, скільки періодичних видань ми нині виписуємо? Мало. Бо дорого. Бо у нас “виживають” газети, журнали, бібліотеки, книгарні, видавництва… І не тільки на провінційному рівні. Тут проблема значно глобальніша, тож не треба лаяти і хаяти людей, що працюють на газетярській ниві.. До речі, за маленькі зарплатні. Знайшли крайніх, як у нас кажуть….