Як черкаська влада від Шевченка відхрещувалась і ховалась від опозиції (фоторепортаж)

Кордони міліції,  заборона вголос читати твори Тараса Шевченка, бо вони занадто “революційні”, вимикання світла на Чернечій горі, щоб ніхто з опозиції  не “пробрався” до могили Кобзаря,- це не сюрреалістична картина якогось неймовірного тоталітарного майбутнього, це  цьогорічне вшанування Тараса Шевченка на день його народження та день його пам’яті, яке черкаська влада перетворила на повний маразм. Між іншим, ті з небагатьох простих людей, яким вдалось побачити владне “вшанування” митця, зробили висновок, що вони його бояться. На його могилі не хрестяться, а відхрещуються, щоб бува, як колись писали в особових справах націоналістів енкаведисти, хтось сьогодні “не начитався “Кобзаря” і не пішов у бандити”. Тобто в опозицію…

Отож у святковий день 9 березня, у день, коли народився Тарас Григорович, голова Черкаської ОДА чомусь поїхав не на батьківщину Шевченка у Моринці Звенигородського району, а на його могилу у Канів. В очевидь, тому, що в цей день черкаська опозиція зібралась саме у Моринцях. На Звенигородщину влада відправила “кого не шкода”, а саме керівників Черкаської облради. Ці “великі патріоти” так боялись пересіктися не те, що з опозицією, з простим народом, що нагнали у Моринці безпрецидентну кількість міліції та працівників СБУ, відгородилисьвід світу шеренгами наметів Партії регіонів і дали всім правоохоронцям вказівку в’язати і вантажити в автозаки всіх, хто насмілиться поблизу них розгорнути прапор якоїсь із опозиційних політичних партій.

Утім, квіти до пам’ятників обласне і районне начальство умудрилось поспіхом кинути ще о пів на восьму ранку. Ще навіть толком розвиднітись не встигло. Зрозуміло, що опозиція збиралась святкувати день народження Батька нації завидна і з людьми, тож владі ніхто не завадив.

“Як таті вночі підкрались до пам’ятника і “вшанували” великого українського борця, щоб ніхто не побачив. Це ж як вони його бояться, як бояться його пророчого слова, що навіть місцевій дівчинці Вікторії Маломуж заборонили читати вірш “Розрита могила”. Бо він занадто революційний. Їм дуже хочеться, щоб Шевченка знали лише як романтика, а не як дух української нації. І недарма бояться, бо він понад століття тому дав відповідь нам на запитання, що ж нам робить сьогодні, щоб здобути волю і захистити Україну. Він благав українців обнятись і об’єднатись, і сьогодні всі опозиційні сили об’єднались у міцний опозиційний кулак, щоб перемогти нинішню неукраїнську окупаційну владу. Він сказав, що робити далі: “Громадою обух сталить та добре вигострить сокиру та й заходиться вже будить хиренну волю”. Я думаю, що ми маємо виконати цей заповіт Тараса Шевченка і разом, об’єднаною українською народною опозицією вигнати окупантів із нашої землі”, – за кілька годин після набігу влади до Моринців на опозиційному зібранні виголосив координатор ради опозиційних сил Черкащини Леонід Даценко.

Тут, серед патріотів із прапорами “Свободи” виступу Вікторії Маломуж були дуже раді. ЇЇ слухала громада села, якій заборонили святкувати, народні депутати Юрій Сиротюк, Микола Томенко, Микола Княжицький, Олександр Бригинець і розуміли, чому влада боїться Шевченкового слова:

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває…

У Шевченковому місцева влада пішла ще далі: після стрімкого “візиту” гостей з Черкас секретар місцевої сільської ради зайшла до клубу, де місцева громада влаштувала концерт, і розігнала присутніх. Мовляв, досить святкувати, розходьтесь по хатах, а то знайшли урочисту дату… Громада розійшлась, а клуб швиденько закрили, щоб туди ненароком не потрапили приїжджі опозиційні нардепи і почали цитувать революційного, а отже небезпечного Шевченка. Перед свободівським народним обранцем Юрієм Сиротюком у Звенигородці закрили того дня і двері міської сесійної зали, щоб він не зустрівся із народом, а батьківщинівці Микола Томенко, Микола Княжицький та Олександр Бригинець довго шукали, кому вручити привезені до Шевченкової річниці ексклюзивні видання.

Потім, коли громада на вечір добралась да Канева, їм усім вимкнули на Чернечій горі світло. Мовляв, нема чого ходить до могили Шевченка із опозиційними прапорами та читати там його твори. А то мало що…

“Оце вам і підготовка до двохсотріччя з дня народження Тараса Григоровича, до якої готується влада. Скоро його тавори заборонять, а місця, пов’язані з його іменем, колючим дротом обнесуть. Доріг там вже немає, жодних вказівників, музеї – на залишковому фінансуванні, а на Чернечій горі замість Української світлиці модерновий склеп, де під величезним каменем хочуть поховати український дух. Але наша нація, маючи такого лідера як Шевченко, здолає будь-які перешкоди”, – підсумував Леонід Даценко.

Тетяна Воронцова