29 січня, у День пам’яті Героїв Крут наша громадська організація “Воля ХХІ” зініціювала поїздку до села Старосілля Городищенського району Черкаської області. Справа в тім, що тижнем раніш, у День Соборності я дізнався, що в цьому селі є поховання трьох померлих там студентів, учасників Крутянського бою. У бою вони були поранені і батько одного з них узяв їх на підводу і вирішив довезти додому – на лівий берег Дніпра, можливо десь на Золотоніщину чи Драбівщину. Але, проїжджаючи Старосіллям, серця трьох зупинилися. Чоловік попросив старосільців, аби ті допомогли поховати юнаків, на що селяни відгукнулися. Гідно поховали, поставили три дубових хрести.
Ось такий вигляд мають ці поховання: 3 майже зрівняних з землею, горбика та посередині похилений хрест, єдиний, що залишився з трьох.
“Моя сусідка, уже нині покійна, Людмила Старіченко доглядала ті могили. Коли захворіла, сказала мені. Тепер я їх прибираю, – розповідає мешканка села 75-річна Людмила Удовик. – Трьох ранених хлопців везли на підводі з-під Крут. Нібито на лівобережжя. Але ті від ран померли по дорозі, якраз неподалік від Старосілля. Поза греблею у центрі села жила жінка, яка погодилася обмити померлих, одягти. Тут їх і поховали”.
Людмила Удовик та її син, Леонід.
А син Людмили Удовик, Леонід додав, що він дізнався про це поховання ще у 1984 році, але ми знаємо, які тоді були часи, неможливо було про такі історичні події говорити в голос. Тож, могили по мірі можливості доглядалися. На жаль не збереглись і нікому не відомі імена цих хлопців.
Тож, представники ГО “Воля ХХІ” у складі делегації об’єднаної опозиції відвідали цвинтар.
Панахиду відслужили спільно священники двох конфесій – УПЦ КП та УГКЦ. Священнослужитель УАПЦ припізнився. Приїхав тоді, коли служба вже закінчилась, але взяв участь у громадянській панахиді.
Я також попросив слова та сказав, що ось такий стан місця поховання хлопців-крутян говорить про те, у якій країні ми живемо. Сказав, що по дорозі до Старосілля ми їхали Черкасами, Мошнами, Яснозір’ям і всюди їхали по вулицях, які носять імена катів українського народу. Дорогою бачили й пам’ятники та обеліски радянських часів. І ми не бачили та й не знаємо про наявність хоч десь в Черкаській області вулиці Героїв Крут чи обеліска на їхню честь.
Ми спільно вирішили у творити ініціативну групу для встановлення спочатку, до цьогорічних поминальних днів, тимчасових пам’ятників-хрестів та огорожі могил, а згодом – постійного пам’ятного знаку на місці поховання. Але, хреста, який залишився і стоїть понині, зберегти. Така ідея була підтримана усіма учасниками акції.
А увечері, вже у Черкасах ми взяли участь у смолоскипній ході пам”яті Героїв Крут та у мітингу на Театральному майдані міста.
Думка читачів