Минулого тижня довелося побувати у селі Софіївка Черкаського району. Привід невеселий – районні чиновники вирішили закрити місцеву дев’ятирічну школу. При чому, доводячи до селян своє «мудре» рішення, влада навіть не крилася, що основна причина – економічна. Рівень знань, комфорт для дітей, думка громади – все це, як виявилось, другорядні для районних «вождів» речі. Головне – зекономити гроші і пустити потім, як кажуть на Черкащині, їх за «ср…ою», тобто подерибанити на якомусь черговому суперпроекті, типу будівництва нового помпезного медичного центру, у який прості люди не ходять. Чи втелющити поряд із «надзвичайно затребуваним» вертолітним майданчиком у Пекарях Канівського району ще на 140 мільйонів гривень нову злітно-посадкову смугу для літаків, як з опалу прохопився президент…
За останні кілька місяців повідомлення про закриття шкіл та лікарень надходять із районів області із завидною регулярністю: дві дільничні лікарні в Золотоніському районі вже закрили, плануються до закриття районна дитяча лікарня у Золотоноші та Центральна районна лікарня у Каневі. І все це під красивими гаслами «реорганізації заради покращення». Щоправда, при цьому ніхто не згадує досвід «покращеної» головою Черкаської ОДА Сергієм Тулубом та облрадою пару років тому комунальної аптечної мережі області, у наслідок чого із сільських аптек зникли елементарні ліки, такі, як зеленка чи аспірин. Тепер по копійчаний бинт, йод та банальний цитрамон жителі, наприклад, Канівського району їздять до райцентру, викладаючи по тридцять гривень за один «рейс». Тому не має сумніву, що чергова «оптимізація» освітньої та медичної галузі призведе до ще більшого росту безробіття, до стрибка рівня смертності. А хочеться нагадати, що ці показники на Черкащині і так зашкалюють.
Утім, головне «покращення» черкащан чекає попереду. Днями регіонали в парламенті оголосили про намір провести грандіозну адміністративно-територіальну реформу. При чому мова йшла не про децентралізацію владних повноважень та бюджету, що насправді треба робити в такій реформі, а про укрупнення областей. Та ще й яке укрупнення, аж дух захоплює: із 24 областей столичні мудрогелі вирішили залишити лише … 8!
У більш конкретному вимірі йдеться про такий територіальний розподіл держави Україна: Автономна Республіка Крим; Донецький регіон (Донецька, Луганська області); Карпатський регіон (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області); Київський регіон (Київська, Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська області); Подільський регіон (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області); Поліський регіон (Волинська, Рівненська, Житомирська області); Придніпровський регіон (Дніпропетровська, Запорізька області); Причорноморський регіон (Одеська, Херсонська, Миколаївська області); Слобожанський регіон (Харківська , Сумська, Полтавська області).
Воно, може, було б і виправданим, якби основні кошти та владні повноваження, як я вже говорив, були передані до сільських, селищних та міських рад. Тобто, щоб, скажімо, отримати паспорт, відкрити чи закрити бізнес, оформити пенсію, отримати консультацію лікаря, поскаржитись до правоохоронних органів чи подати заяву в суд, людині не доводилось кудись їхати. І щоб 80% всіх бюджетних коштів сконцентровувались і розподілялись тут же на місцях. Тоді населенню було б абсолютно байдуже, де знаходиться центр їхньої області – за п’ятдесят чи за двісті п’ятдесят кілометрів, бо вона сама могла б ефективно контролювати і надання владних послуг і використання коштів. На місці ж воно завжди видніше, хто чесний і добросовісний, а хто ні.
Одначе гроші і владу громадам ніхто віддавати не збирається. З усім цим регіонали не хочуть прощатись, тому придумали, як подалі заховатись від народу. Вони ж бо розуміють, що після нормальної адмінреформи їм нічого не світить. А так можна жирувати у своїх «межигір’ях» на народні гроші, а якщо в якійсь «землі» буде неспокійно, то скасувати всі рейси до центру і виставити кордони міліції, як то було під час проведення «Вставай, Україно!» в Києві. Щоб ніхто не пробився і не влаштував якогось повстання.
Тому цілком логічним в цьому контексті є і закриття шкіл та лікарень, бо режиму Януковича не потрібен сильний, грамотний і чисельний народ. Вони його бояться, тому спробують виморити і затуркати.
Знаєте, пригадую, як свого часу щось подібне намагались реалізувати у Монастирищенському районі, коли його приєднували до Христинівського. Тоді заповзяті «реформатори» кинулись викопувати лавочки та знімати паркани у Монастирищі, щоб перевезти їх у Христинівку. Мовляв, райцентр тепер там, тож має виглядати презентабельно, а Монастирище – село, тому й так перетопчеться. Людей це боляче вразило, тож будь-який натяк на повторення такого «покращення» може викликати потужну хвилю народного обурення.
А ще не можу стриматись від запитання до Сергія Тулуба, чи він, слідуючи прикладу «христинівських адмінпращурів» уже знайшов місце для «евакуації» своїх виплеканих «фонтанояєць» на Соборній площі? Адже в центр нового округу, до якого увійде Черкащина, він має забрати кращі свої досягнення, а «яйця», як не крути, єдине, що він справді збудував для людей.
До речі, тепер зрозуміло, чому черкаська влада прагне так помпезно відсвяткувати 60-річчя Черкаської області. Ці іменини можуть стати останніми, тому, напевне, краще назвати їх «смертининами». Утім, не думаю, що «смертининами» вони стануть для Черкащини, швидше для режиму Януковичів-Тулубів, бо влада, яка так вільно гралась із подібними серйозними речами, як правило, погано закінчувала.
Леонід Даценко, координатор Ради опозиційних сил Черкащини, переможець парламентських виборів по 197 округу
Думка читачів