Жуковська готується до бою, як Повєткін до реваншу

Офіційний старт повторної виборчої кампанії розпочинається 16 жовтня, проте й досі лишається загадкою, чому ці вибори повинні повторюватися у Черкасах. Жодних пояснень не може надати ні прокуратура, ні міліція, та й власне Центральна Виборча Комісія. А запрошення Максима Михлика, голови черкаського КВУ, голові ЦВК пану Шаповалу приїхати на прес-конференцію, щоб прояснити ситуацію, зустріло очікувану відмову. Ну, а що ж може сказати Шаповал, коли це була пряма вказівка «згори» — не визнавати перемогу Миколи Булатецького і зарахувати округ №194 (м. Черкаси) до числа „проблемних”. Бо ляльководи в Адміністрації президента воліли бачити переможницею виборів Валентину Жуковську.

І дарма, що вона з тріском – на 12,5 тисяч голосів – програла Булатецькому, і більш того – не озвучила жодного (!) аргументу, чому перемога останнього виявилась під питанням. Зрештою, нащо ті аргументи?

Леді Ж., здається, примушуватиме черкащан ходити на вибори до тих пір, поки саме вона, головна черкаська „благодійниця”, не переможе…

Макаронна кампанія

Попереднього разу, перш ніж вирушити на вибори, Валентина Борисівна була прикрашена поважним титулом „Почесний президент ПАТ „АЗОТ”. Так би мовити, для ваги і для краси. Насправді за цим титулом нічого не стоїть – хімічним гігантом керують інші люди, що знаються на хімвиробництві. Але „вивіску” пані Жуковська отримала, і від імені „АЗОТу” почала обіцять Черкасам манну небесну — подарувати тролейбуси, відремонтувати дороги, а, відремонтувавши палац культури „АЗОТу” та поставивши дитячий майданчик на власній площі, то вже, здається, ощасливила геть усіх. Але ж дивимося правді у вічі: 109 мільйонів, які отримало місто від „АЗОТу” – це не подарунок черкащанам, а вигідна для підприємства операція. Воно викупило у Черкас землю й таким чином зекономило на податках. До речі, кошти, по праву отримані містом, витратили на ремонт дороги до того ж „АЗОТу”. Злощасні тролейбуси, які все ще стоять на підприємстві Жуковської, – ще один „особливий подарунок”, який Черкаська міська рада після виборів мала викупити… Саме так про суть цієї „благодійницької” оборудки розповів згодом Сергій Одарич.

Програвши вибори, Жуковська вирішила й взагалі не перейматися цим питанням, бо за що ж невдячним черкащанам дарувати тролейбуси?

Людям допекло таке принизливе ставлення. І тільки-но ВР призначила вибори, у соціальних мережах та на форумах громадяни дали оцінку попередній діяльності леді Ж: «Знову почнеться макаронна кампанія призабутої на час пані Жуковської, яка згадає, що в неї на „АЗОТі” гниють тролейбуси, які вона ще рік тому «язиком» подарувала місту. Тому тримаємо вуха напоготові для нових порцій макаронів по-Жуковськи».

Зізнання Одарича

Коли ж стало ясно, що обіцянки-цяцянки не завели в оману черкащан, було вирішено задіяти всі засоби для отримання „потрібного” результату. Саме тому напередодні голосування 28 жовтня 2012 р. до Сергія Одарича примчав глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін.

«Дуже просив, щоб я в неділю під час голосування задіяв весь свій ресурс членів комісій, щоб забезпечити перемогу Валентині Борисівні. Я категорично відмовився це робити, пояснивши, що я такими речами ніколи в житті не займався. І взагалі, вважаю, що крадіжка голосів – це злочин, який за своєю тяжкістю поступається хіба що вбивству», – заявив Одарич в інтерв’ю «Українській правді».

За таких обставин і викриття вражаючих фактів порядна людина мала б швиденько потиснути руку переможцю і тихенько відійти в бік. Адже на всю Україну стало відомо, що заради Жуковської намагалися сфальсифікувати вибори, однак вона й далі усміхається з біл-бордів, ніби це її не стосується, ніби не через неї порушено право кожного черкащанина на вибір. Як нині справедливо зауважив Юрій Сас, заступник голови комітету виборців України в Черкаській області, «кожен день виборчої кампанії, що фактично уже триває, змушує пожалкувати, що в 2012 році не знайшлося важелів впливу, аби дотиснути 194 округ. А все було так очевидно. Виправити це все можна, повторивши результат річної давнини. І це не агітація, це справедливість».

Чесно – не виходить

«Повторну» виборчу кампанію Жуковська розпочала зі створення Громадської ради Черкас та проведення громадських слухань.

«Маючи досить великий досвід роботи в різних громадських радах, зроблю припущення, що це проект виключно під вибори. Адже сьогодні громадські ради у нас створюються або для «галочки», або для прикриття дерибану бюджетних коштів, або під якийсь проект. Отже, варто очікувати швидкого створення даної громадської ради з медиків, вчителів, пенсіонерів і швидкого її забуття після 15 грудня», – прокоментував подію Максим Михлик, і він правий, бо в основному й приходять на ці збори вчителі, пенсіонери, муніципальні службовці, а оберігає громадський порядок цих людей дільничний, якого теж викликають на громадські наради.

Нелояльних до пані Жуковської громадян там, звичайно, не чекають, щоб не заважали незручними запитаннями. Так, минулого тижня відбувся скандал в ОДТРК „Рось”, куди на програму за участю Жуковської не пустили трьох депутатів міської ради. І це попри те, що вона ж напередодні запрошувала на передачу всіх зацікавлених. Зате в студії, у робочий час, опинилася маса міських комунальників та службовців, які, вочевидь, мали грати роль підтанцьовки для головної леді Черкас. Як зауважує Юрій Сас, «тепер стало зрозуміло, чому Валентину Жуковську так розчарував Сергій Одарич. Принаймні, очевидною тепер є одна з причин. Коли на агітаційні заходи ще не зареєстрованого, але фактичного кандидата бігають чиновники міськвиконкому та дільничні міліціонери і там грають роль манекенів для зняття психологічної напруги, то це, панове, – використання адмінресурсу у виборчій кампанії. Те, що не зміг/не захотів дати Жуковській Одарич, дали чиновники під орудою Білоусова. Треба взяти всім кандидатам за правило, що необхідно називати речі своїми іменами. Проводиш зустріч з виборцями – називай це зустріччю з виборцями. Агітуєш – називай це агітацією. А якщо видаєш один формат за інший, то твої опоненти можуть скористатись правилами цього вдаваного формату. Хочеш називати виступи перед виборцями громадськими слуханнями, змирись, що туди може прийти будь-хто, особливо депутат міської ради. Ну, а далі починається вільна конкуренція харизм, до якої організатори «громадських слухань» явно неготові, як Повєткін до бою з Кличком”.

Теперішню виборчу кампанію Валентина Жуковська знову будує на іміджі ПАТ «Азот», так і не зрозумівши, що це іде їй швидше в мінус ніж в плюс, адже ставлення до хімічного велетня у черкащан неоднозначне. Саме його вони звинувачують в неблагополучній екологічній ситуації в місті, захворюваннях дітей на так званий „ацетон”, стягненні непомірних сум за очищення міських стоків. Зрештою, про те, що Черкаси не слід вважати ощасливленими наявністю „АЗОТу”, говорить і екс-мер Сергій Одарич:

— Багато років місто жило в конфлікті з найбільшим виробником області, черкаським „АЗОТом”. Ставлення до міста було зверхнім. Підприємство лише вимагало допомагати йому очищувати стоки і не зважало на те, що воно забруднює атмосферу, створює небезпеку для життя – у нас кожного тижня аварія, бо вони по дорозі розливають аміак. Ми маємо витрачати сотні тисяч гривень на придбання засобів захисту для шкіл, дитсадків в можливій зоні ураження.

Де закінчується Жуковська?

Рік, що минув в очікуванні справедливості, допоміг переконатися і чітко побачити: хто є хто. Тепер тільки наївний не розуміє, що Жуковська – це кандидатура влади, яка після всіх брутальних фальсифікацій намагається й далі здобути місце в парламенті, де група Фірташа-Льовочкіна формує своє лоббі для вирішення через парламент власних бізнес-інтересів. Бити на сполох уже почали місцеві діячі, які не мають особистих зацікавлень і не є опонентами леді Ж, звертаються з вимогами зупинити експансію Жуковської. Так, днями Юрій Сас публічно заявив, що міська влада має дистанціюватися від названої особи. «Хоча б через те, що інтереси «Азоту» і громади міста далеко не завжди збігаються. Громадські слухання, громадські ради, збори громадян є елементами безпосередньої демократії, інструментами системи місцевого самоврядування. Будь-які політичні маніпуляції навколо цих речей дискредитують саму ідею «демократії участі», роблять громадських активістів підтанцьовкою в піар-кампаніях. Я солідарний з Булатецьким в тому, що треба за Ісаком Бабелем розібратися, «де закінчується Бєня і де починається поліція». Тільки в нашому випадку – «де закінчується Валентина Жуковська і де починається міська влада в Черкасах».

До речі, щодо міської влади.

Багато хто пов’язують оголошення імпічменту відносно незалежному меру Черкас Сергію Одаричу саме з інтригами власника „АЗОТу” в тісній спайці з губернатором Сергієм Тулубом. Мовляв, пан Фірташ бореться не лише за ще одне крісло в парламенті для своєї протеже Валентини Жуковської, а й за контроль над Черкасами.

І не факт, що пані Жуковська, якщо знову програє парламентську кампанію, не спробує зайняти крісло міського голови. Цей здогад все частіше звучить в місцевому політикумі.

Тож Черкаси нині перебувають в подвійній небезпеці. Місто знову гвалтуватимуть на виборах, і воно стоїть перед загрозою перетворитися на ще один бізнес-актив хімічного олігарха.

Але все в руках громади. І її парламентський вибір, і її місто.

“Нова молодь Черкащини”