“Свобода” у Каневі виховувала патріотів “Стеком і шаблею”

2 березня 2013 року в Каневі на Черкащині Роман Коваль презентував громаді фільм та твір «Михайло Гаврилко: і стеком і шаблею». Презентація відбулася у міському будинку культури за сприяння Канівської організації ВО «Свобода» та Уповноваженого ВО «Свобода» у Черкаській обласній організації об’єднання, народного депутата Юрія Сиротюка.

У презентації, окрім Романа Коваля – історика, громадського діяча, автора, упорядника багатьох творів та праць, дослідника історії національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті на теренах Великої України, участь взяли кобзар Тарас Силенко, режисер фільму Володимир Бондаренко, народний депутат України від націоналістів Юрій Сиротюк та голова Канівської міської організації ВО «Свобода» Юрій Гамалій.

У вестибюлі всі охочі змогли придбати книги, автором чи упорядником яких є Роман Коваль, а також переглянули фільм про Михайла Гаврилка – митця та воїна, ім’я та історію якого повернув українцям Роман Коваль. Михайло Гаврилко – замовчуваний владою справді великий українець, про якого сучасні українці мало знали, був видатним скульптором, художником, поетом, вояком, якого 1920 року спалили в топці локомотива чекісти. Книга та фільм «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» частково змиває вину українського народу за своє безпам’ятство, бо вертає із забуття цього шляхетного чоловіка, геніального митця, вояка і творця українського війська, духовного нащадка Тараса Шевченка та Святослава Завойовника.

Виступаючи перед присутніми глядачами, режисер фільму Володимир Бондаренко зазначив: «Під час роботи над такими фільмами, над такими творами, вивчаючи долі от таких українців, які не шкодуючи себе йшли, бо знали, що є щось більше, ніж просто пафосні слова про патріотизм, щось більше, ніж просто кусень хліба, настає мить прозріння. У ту мить просвітлення ти розумієш, хто ти є, ти розумієш, що тебе обікрали, бачиш хто обікрав, бачиш, як треба боронити своє, бачиш, ким надихатися. Про такі історії, як доля Михайла Гаврилка – мають знати усі. Саме такі фільми мають бути на українському телебаченні та в кінотеатрах, саме на прикладі таких особистостей має виховуватися молоде покоління».

Роман Коваль, презентуючи книгу та фільм про митця-воїна, що донедавна був зовсім незнаний українцям, сказав: «20 літ минуло від дня проголошення незалежності України, за яку Михайло Гаврилко поклав своє життя, а чи вшановано його подвиг? Чи знято про нього фільм, чи названо його іменем вулилиці та площі, чи складаються на його честь пісні? Чи поставлено йому пам’ятник або меморіальну дошку? А він відкривав перші українські пам’ятники Тарасові Шевченку в Прикарпатті, на Буковині та рідній Полтавщині, воював за Україну як січовий стрілець, сірожупанник, повстаньский отаман!

Відтак відчувши силу своїх дідів – ми переможемо режим Януковича. Маючи дух дідів, козацький дух – ми стаємо над усіма земними «визнаннями» та «преміями». Цьогорічна Шевченківська премія, за словами членів Шевченківського комітету, мала бути присуджена мені. Проте ця влада, почувши мої виступи, почувши мої слова змінила рішення тиском на членів комітету. Зрештою ця влада ніколи не замислюється над тим, що зробив би сам Шевченко, кому б він надав премію свого імені. Ім’я та зміст Великого Кобзаря цей режим намагається умиротворити, позбавити бунтарського духу, зробити його ручним та лагідним. І з рук цього режиму, йдучи з ним на якісь угоди, компроміси, було б несправедливо і стосовно Шевченка, і стосовно українців, які шанують своїх Героїв, історію яких я вже два десятиліття досліджую та щосили поширюю» – наголосив історик.

Перед виступом народного депутата України Юрія Сиротюка, голова Канівської міської організації ВО «Свобода», депутат міської ради Юрій Гамалій зачитав звернення до міської влади з вимогою, зважаючи на терор, вчинений у ХХ столітті більшовиками, демонтувати пам’ятник Владіміру Лєніну у центрі Канева, як організатору геноциду українців минулого століття та символу тоталітарного окупаційного щодо України режиму. Звернення підтримали усі присутні.