Анатолія Бондаренка, голову Черкаської обласної організації ВО «Батьківщина», депутата Черкаської обласної ради знають як господарника і людину слова. Свого часу він був селищним головою Лисянки, до слова, наймолодшим головою районного центру в області, бо громада довірила йому «кермо» містечка у 26 років. При помаранчевій владі Анатолій очолював Лисянську райдержадміністрацію. Згодом був обраний депутатом Черкаської обласної ради, став заступником генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН» – найбільшого в Україні вітчизняного зернотрейдера. Тож життя закидає його з Лисянки у Черкаси.
Як людина молода і енергійна Бондаренко швидко знайшов своє місце у черкаському політикумі, очоливши найбільшу в області політичну силу «Батьківщина».
Утім, часи змінюються, «Батьківщина» опинилась у жорсткій опозиції до влади, тож тепер Бондаренка частіше можна побачити на акціях протесту, ніж у коридорах владних установ. І коли Анатолій виходить до трибуни обласної ради і виголошує дошкульні критичні зауваження щодо роботи черкаських виконавчих структур, вони не сприймаються як виключно політичні сентенції, адже Бондаренко знає, про що говорить, оскільки має серйозний життєвий і управлінський досвід. Може, тому його виступи деяких керівників обласних структур так казять…
Врівноважений, непохитний і надійний, він сприймається багатьма як людина набагато старша, ніж є насправді – хоча лідеру обласної „Батьківщини” 8 серпня виповнилось всього 39 років. За кадром залишається і те, що він турботливий чоловік, ніжний тато трьох донечок, Олександри, Єлизавети та Віолетти, та вірний друг. Зрештою, щоб краще розгледіти одного з найвагоміших черкаських опозиціонерів, чому б не заглянути в його позаполітичне життя. Тож говоримо про сім’ю, захоплення, ідеали.
- Нещодавно Ви відсвяткували свій день народження, і дружина Вам зробила найкращий у світі подарунок: народила маля. Тепер Ви батько трьох доньок. Ви щасливий чоловік?
- Так, я дуже щасливий. Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими. Так сказав Авраам Лінкольн і це беззаперечно. Життя подарувало мені найцінніше: кохану і турботливу дружину, трьох чарівних донечок. Для мене вони – головне досягнення життя, і саме так я ще в юності вирішив для себе, яким повинно бути моє щастя.
- А які вони за характером, Ваші чотири найголовніші в світі жінки? Вам не складно з ними?
- Як може бути складно з рідними і коханими? Людина не береже, не плекає, не віддає душі тим, з ким складно. Це нонсенс. Дружина Валерія і донечки Олександра, Єлизавета та Віолетта для мене як квіти. Дружина – тендітна лілія, ніжна, чиста і мила. Донечки – це троянди, кольорові, яскраві, вони постійно потребують уваги і турботи. І мені приємно пестити і берегти квіти мого життя. Вони мене дуже підтримують, допомагають і щовечора в мене надвелике бажання повертатись додому – в атмосферу затишку, кохання, спокою і радості.
- Ким Ви бачите своїх доньок, коли вони стануть дорослими?
- Батьки завжди хочуть дітям кращої долі , але головне виховати їх порядними, чесними і розумними. Намагаємось з дружиною виховувати порадами, в майбутньому хочемо навчити їх самостійності, нехай навіть роблять свої помилки, які потім же і виправляють самі. Так вчили мене жити мої батьки, і я не шкодую зараз. Досвід життя набувається з власних вчинків, помилок, висновків. Я, звичайно, хочу, щоб мої донечки були щасливі, і в житті їх не спіткали негаразди і біль.
Анатолій Бондаренко із дружиною Валерією та доньками Єлизаветою та Олександрою
- Маєте велику родину: мама, дружина, троє маленьких діток. І при цьому голова найпотужнішої в області політичної партії «Батьківщина», депутат обласної ради. Коли Ви все встигаєте? Ваші близькі ніколи не скаржаться на брак уваги?
- У мене справді дуже багато обов’язків, а родина, як ви зазначили, дійсно велика і потрібно багато працювати, щоб забезпечити їй гідне життя. Для мене комфорт рідних на першому місці, тому працюю понаднормово. Я б не сказав, що моя сім’я має претензії до мене, вони мене розуміють. Але щоб компенсувати свою часту відсутність, я влаштовую їм сюрпризи, балую невеличкими подарунками. Дружина любить польові квіти, тому коли повертаюсь додому пізно увечері, то стараюсь порадувати її букетиком синіх волошок і ніжних ромашок.
- Відомо, що Ви ще й спортом займаєтесь, але, у зв’язку із збільшенням обов’язків у сім’ї, чи вистачає часу на тренування?
- Щоранку я бігаю, інколи можу і скупатись. Обов’язків дійсно побільшало, тому, щоб не обділити увагою сім’ю, я встаю раніше звичайного і тренуюсь. Признаюсь чесно, відчуваю себе бадьорішим і жвавішим, хоча думав буде навпаки. Сім’я підтримує мене і у спорті так, як і у всіх сферах мого життя. А в майбутньому, коли дві менші донечки трішки підростуть, будемо проводити ранкові тренування всі разом.
- А як щодо хатньої роботи? Чомусь не віриться, що такий зайнятий чоловік, як Ви, прибирає чи куховарить…
- Не дивуйтесь, але роблю все. Я усвідомлюю, як важко моїй дружині, вона не показує цього, але я розумію. Мию посуд, готую, вмію міняти підгузки, частково беру участь у прибиранні квартири. Хочу похвалитись тим, що прагну, аби моя сім’я харчувалась здоровою і вітамінною їжею. Ось на днях приготував овочевий салат, заправивши його олією з гарбузового насіння, – дуже смачно і, головне, корисно. Тобто, я намагаюсь максимально допомагати, підтримувати дружину у її роботі, вона моя основна опора, і думаю, що я для неї також, я це відчуваю.
- Знаємо, що за гороскопом Ви Лев – дуже владний і непохитний знак Зодіаку, але при цьому Лев-Бондаренко в усьому потакає своєму жіноцтву. Вони знають якийсь «таємний прийом»?
- Ну, який тут таємний прийом! Просто я дуже люблю дружину і донечок, вони моє життя, щастя, позитив, натхнення, радість. Я стараюсь, щоб вони відчували себе комфортно, ніколи їм не відмовляю ні в чому, а, навпаки, прагну, щоб вони завжди були щаслими. Щаслива моя сім’я – щасливий і я.
- Де Ваша родина любить відпочивати і як? Море, гори, великі курорти чи затишні напівсільські?
- Відпочинок ми любимо різноплановий. Останній раз сім’єю виїжджали на острівець Дніпра, ще до народження найменшої донечки. Відпочивали 2 дні в наметах. Готували кашу, грали в волейбол, до речі, дуже люблю цей вид спорту, і просто насолоджувались відпочинком. Щонеділі їздимо до Лисянки, працюємо на городі, допомагаємо мамі по господарству. Це теж відпочинок і, найголовніше, чисте повітря. Великі курорти – це не показник відпочинку для нас. Я стою на позиції, що відпочинок повинен нести користь і покращувати здоров’я. Взагалі – відпочинок це різноманітність в дозвіллі, тепла, душевна атмосфера.
- Кажуть, Ви любите живопис. Ви колекціонуєте картини чи купуєте так, для душі?
- Я дуже поважаю людей, які малюють картини, грають на фортепіано, пишуть вірші і т. д. Кожна творчість заслуговує на визнання. Я не колеціоную картини фанатично, я б сказав – це таке невеличке хобі. Люблю пейзажі, наприклад, подобаються роботи Шишкіна. Пояснюється це просто: природа для мене – це релакс. Я народився в сільській місцевості, любити та поважати природу мене привчали батьки. Я дійсно релаксую, працюючи на городі, саджаючи і поливаючи, доглядаючи за невеличким садком на батьківській садибі. Дуже люблю ліс. Тому саме картини з природою привертають мою увагу і захоплюють.
- Ви маєте якусь пристрасть – риболовля, полювання чи щось інше?
- В дитинстві, коли пас корів, то ловив рибу на ставку, але пристрастю це не назвав би. Зараз моєю пристрастю є будівництво. Дивно, але, будуючи, я не втомлююсь, а відпочиваю. Можу працювати годинами, але виснаження не відчуваю. Будую, коли є вільний час, коли приходять нові задуми і, звичайно, коли необхідно. Зараз великою мрією є збудувати власний будинок, але, на жаль, недостатньо матеріальної «бази». Утім, попереду ще все життя, і я реалізую цю мрію.
- З точки зору жінки, Ви практично ідеальний чоловік. А як Ви самі бачите образ справжнього мужчини?
- А взагалі, що таке ідеал? Чіткого визначення я не знаю, та й ви, напевно, теж. Я б не назвав себе ідеальним чоловіком. Але, дякуючи вихованню батьків, засвоївши їхні настанови і маючи характер та силу волі, я думаю, що живу правильно. І моїй родині комфортно і затишно, друзі довіряють, вороги бояться. Я не прагнув до ідеалу ніколи, адже життя дано для самовдосконалення, розвитку, пізнання і звершень. От став би я в 39 років ідеальним, і як мені далі жити? Чим займатись, коли ідеалу досягнуто?. Ніколи не ставив за мету стати ідеальним. В мене є для кого жити, для кого і для чого працювати. І я цим займаюсь. Головне – не зупинятись, йти, діяти.
Начальника міліції представляли краще, ніж голову Черкаської ОДА… 
Думка читачів