Ця колонка мала би починатися зі слів, що головний підсумок президентських виборів – подальше просування української ідеї на схід і південь. Однак Юрій Луценко назвав процес влучніше – українська Реконкіста.
Реконкіста з іспанської означає відвоювання. Вісімсот років знадобилося іспанцям і португальцям аби звільнити Піренейський півострів від завойовників-арабів. Візуально карта Реконкісти виглядає вражаюче – невеличка смуга іспанської землі на півночі з роками розростається й збільшується поки не охоплює весь півострів.
У 1991 році українська ідея панувала на невеликому клаптику – Галичині. Потім захопила Волинь. За 13 років опанувала половину України – у 2004 Ющенко набрав 51% голосів. Навесні цього року Порошенко, Тимошенко, Ляшко, Гриценко, Тягнибок і Ярош разом набрали понад 85%.
Переломним моментом іспанської Реконкісти стала осада арабами фортеці Тарифа. Комендант Алонсо Гусман заприсягся королю Іспанії боронитися до останнього солдата. Утім дон Алонсо мав слабину – його старший син перекинувся на бік ворога, ставши зрадником. Командувач арабського війська хотів здобути Тарифу малою кров’ю – він заявив Гусману, що заріже хлопця, якщо той не відчинить воріт.
– Я ростив сина не для того, аби він став зрадником. Якщо, в тебе немає меча, то ось тобі мій, – крикнув Алонсо й кинув зі стіни клинок.
Син загинув, але фортеця встояла. Вражені араби відступили.
У цьому світі немає нічого нового. Приставивши ніж до горла Донбасу, Путін погрожує залишити Україну без її нерозумного сина. Якщо відчинимо ворота – втратимо все. У президента України буде нелегкий вибір між мужністю і добротою. Між мечем і милосердям. Сподіваюся, він вибере доброту. Хоча б тому, що комендант Гусман теж увійшов в іспанську історію під прізвиськом Алонсо Ель Буено, що в перекладі означає Алонсо Добрий.
Думка читачів