Минулий тиждень присвятила вивченню проблеми, яку освіту отримали протягом навчального року школярі із закритих впродовж 2011-2012 рр. шкіл на Черкащині. Нагадаю, таких шкіл 39.
Побувала у школах, особисто поспілкувался з освітянами та з керівництвом: з директором Департаменту освіти й науки Черкаської ОДА Галиною Гаврилюк, начальниками відділів освіти Кам’янської РДА Олександром Шамраєм та Канівської РДА Наталею Чуприною, головним фахівцем відділу освіти Смілянської РДА Тетяною Бульченко.
Відзначу, що в розмовах із освітянами відчувалася небайдужість та щире вболівання за вирішення проблем у галузі, бажання разом шукати варіанти їх вирішення.
А однієї з найголовніших проблем, звичайно, є недофінансування освіти. Приміром, на Кам’янщині освітянам треба шукати більше 4 млн. грн. на питання, які стосуються якості освіти й умов навчання. Висловлюють бажання допомогти сільські ради, крупні орендарі-сільськогосподарники, втім, це швидше виключення, ніж правило.
Інша проблема – подальше закриття шкіл. Очікуваний результат у нинішньому році, викладений в соціально-економічній програмі розвитку області – майже три десятки закладів. У “зоні ризику” – 29 шкіл: реорганізація 5 НВК, ліквідація 8 ЗОШ та реорганізація в нижчий ступінь – 16 ЗОШ. Утім, Галина Гаврилюк запевнила, що зараз є офіційне рішення тільки по одній школі – у Вільхівці на Звенигородщині. У селі дві школи і одну ліквідують шляхом злиття, громада підтримала таке рішення.
Загалом я переконалася, що згадані 39 шкіл були закриті за згодою місцевих громад. Є відповідні протоколи. Прикро, але кількість дітей у селах зменшується і батьки змушені погоджуватися на те, щоб задля економії коштів школу закривали. Відтак зрозуміло, що проблема із закриттям шкіл не у фахівцях освіти. Села вимирають (скажімо, на Кам’янщині є села, де в класах по дітей), руйнуються, молодь виїжджає і не повертається, нема кому народжувати дітей, відсутність інфраструктури, роботи, житла, медичного забезпечення, освіти, дозвілля… Тут питання радше не до освітян, а до керівництва області. Саме економічні негаразди є причиною закриття шкіл.
Загалом, переконалася в тому, що діти забезпечені підвозом в рамках програми “Шкільний автобус”. Щоправда, в цьому питанні не обійшлося без певної “дорожньої” специфіки. Наприклад, в Кам’янці спеціально підбирали транспорт по висоті, бо дороги в районі страшенні, автобусам зі звичайним кліренсом подекуди проблематично проїхати.
Ще одна проблема – низька охопленість школярів мережею позашкільної освіти. Нині вона становить 40%, тоді як у радянські часи цей показник складав 69%. На зустрічах із освітянами говорили і про дошкільну освіту. Зокрема, про вільні місця в дитсадках. Незважаючи на те, що в нинішньому році додатково відкрили 21 групу, цього недостатньо і потреба тільки по Кам’янському, Смілянському, Канівському районах складає 223 місця.
Хочу наголосити, що проблеми освіти перебувають на контролі у черкаської опозиції. Як депутат обласної ради я взяла на себе зобов’язання курувати цей напрямок. Є можливість бути в робочій комісії з питань модернізації освітніх закладів, яка діє кілька років при обласній державній адміністрації. Вважаю, що проблемні питання слід вирішувати спільними зусиллями.
Думка читачів