П’єдестал без головного героя. Побачити на цьому суперсучасному злітному майданчику гелікоптер – явище рідкісне, повідомляє “ISTV”.
Авіаційна ілюмінація несміливо запрошує українські гвинтокрили приземлитись і постояти бодай на одному з десяти спеціальних місць. Та небо – порожнє.
На вертодром у маленькому селі Пекарі поблизу Канева майже ніхто не літає, хіба Президент на велике свято. Ініціатива налагодити до ЄВРО-2012 перевезення туристів повітряним шляхом на могилу Тараса Шевченка успіхом не увінчалася. Урочисто відкривши позаминулого року, ввели майданчик в експлуатацію лише цієї весни.
І нині тут все сяє новизною, вражаючи сучасним оснащенням. У держпідприємстві «Украерорух», яке успадкувало збудований приватною компанією вертодром, не приховують захоплення від комфортних залів для очікування та конференцій, якісного обладнання, високого рівня безпеки та навіть бездротового Інтернету. Пасажирський термінал тут здатен обслуговувати до 50-ти людей на годину. Від моменту відкриття, щоправда, ним ніхто не скористався.
Генеральний директор «Украероруху» Юрій Чередниченко твердить, що Канівський вертодром – це перспектива на десятки років.
«І майбутнє я бачу – це розвиток туристичного напрямку в цьому регіоні. Це дасть змогу організувати повітряну екскурсію на вертольотах, ну припустимо, десь 15-20 хвилин, подивитись на ці краєвиди зверху – це дуже чудово», – каже Чередниченко.
Втім, на цей час про подорожі з Києва до могили Кобзаря більше ніхто серйозно не говорить. За 2-3 тисячі доларів до Канева полетить хіба дуже заможна людина.
«В кого душа болить за Шевченка, він поїде на маршрутці або на автомобілі з друзями. А не буде їздити на катері, бо це дорого, а на вертольоті – це абсурдно, фантастично дорого. Це не є місцем туристичного відпочинку, а це місце пам’яті, пошанування і поклоніння. На «мерседесах» залітати на гору, де похований Шевченко, з моральної точки зору – це двозначний момент. А тепер – залітати фактично!», – переконаний народний депутат України Микола Томенко.
Він вважає, що збудований у Пекарях вертодром вартістю в майже 100 мільйонів гривень – помилка, яку потрібно визнати. Під Євро-чемпіонат він так і не запрацював, а до 200-ліття Тараса Шевченка наступного року – навряд чи привабить бодай когось із численних пілігримів.
Тим часом об’єкт обходиться «Украероруху» у понад мільйон гривень на рік. Щоправда, у кишеню українцям підприємство майже не заглядає, позаяк левову частку своїх коштів заробляє на іноземних авіакомпаніях.
Ціни для посадки вертольота та обслуговування пасажирів встановили дуже низькі. Та ніхто не вабиться. Без продуманої, розвинутої інфраструктури ці ворота так і не зрушать.
Думка читачів