Боротьба України з Росією не може закінчитися перемир’ям, відводом танків від кордонів, федералізацією чи черговою великою угодою про вічну дружбу. Це не просто конфлікт сусідських держав. Це протистояння світоглядів. Ніяка Америка не здатна зупинити вічних антагоністів.
– Мартін згадав свою першу бійку. Йому було 6 років, а супернику, якого хлопці з вулиці дражнили Масляною Пикою, – 8. Він побив Мартіна так, що того знудило; кров із носа текла на землю, а з підбитих очей струмком летіли сльози, – Джек Лондон умів описувати бійки.
– Через півроку Масляна Пика знову віддубасив його. Однак цього разу Мартін поставив хулігану синяка. І це було добре. Вони билися ще і ще. Мартін щоразу падав, але ніколи не тікав. Коли йому виповнилося 11, а Масляній Пиці – 13 їхня бійка вперше закінчилася внічию. Потім вони щодня приходили битися. Їхні тіла були збиті до невпізнанності. Одного разу Масляна Пика не прийшов. Мартіна оголосили переможцем. Ніхто не знав, що того дня в його суперника помер батько.
У 17 років вони випадково зустрілися на мосту.
– Будемо битися до кінця. Треба вирішити стару суперечку, – сказав Мартін.
Ніколи ще присутні не бачили такого звірячого бою – їм стало страшно.
– Це не бійка, це вбивство, – крикнув хтось. Зі зламаною рукою Мартін продовжував бити. Його кулак потрапляв у якесь кров’яне місиво, що втратило всяку схожість з людським обличчям. Воно опускалось все нижче, поки зовсім не впало на землю.
Україну били більше 300 років. Досі ми ковтали сльози. У 1918-20 роках кров із нашого носа ще текла на землю. У 1945-54 роках набили вічному супротивнику першого синця. Україна падала, але ніколи не тікала. А в 1991 зник Радянський Союз – в Росії помер батько.
Боюся, що Путін давно не читав «Мартіна Ідена». Перші легкі перемоги оманливі. Потім обов’язково наступить мить, коли твоє самовдоволене обличчя перетворять на криваве місиво. І тоді ніхто не згадає, як тебе звали в дитинстві – чи старшим братом, чи просто Масляною Пикою.
05/04/2014 09:41
Геніальна аналогія!