Про це лідер партії “За Україну!” заявив в інтерв’ю “Gazeta.ua”. Кириленко наголосив, що опозиція буде злагаджено боротись за перемогу своїх кандидатів у “проблемних округах”, у який в минулому році влада нахабно вкрала депутатські мандати. В той же час В’ячеслав Кириленко каже, що не поділяє пафосу заяви партії “Батьківщина”, яка засудила позбавлення депутатського мандата депутата-регіонала Ігоря Маркова.
– Мені здається, колишній депутат Марков помилився країною. Йому треба було балотуватися не до Верховної Ради, а до російської Держдуми. Там би він був на своєму місці. Тому я не поділяю пафосу заяви моїх колег по парламенту.
- Чи означає шлях до євроінтеграції проголошений Януковичем подальше позбавлення від таких одіозних українофобів як Табачник і Колесніченко. Чи це не більше ніж епізод?
- Відразу після інавгурації я сказав, що Янукович захоче бути президентом України, а не губернатором Малоросії. Виходив із того, що місце сидіння визначає точку зору. Хоча харківські угоди дещо похитнули мою віру. А ухвалений закон про мови – взагалі рана, що не загоюється. Однак з часом все стало на свої місця. Зрозумівши, що Путін хоче все й одразу – газотранспортну систему, “Турбоатом”, Одеський припортовий завод, підприємства авіабудування Янукович схаменувся. Президент незалежної України не має гнобити й знищувати українську мову. Бо поки є мова, є її патріоти і патріоти держави Україна, яку очолює президент. Не можна проголошувати взаємовиключні речі – європейську інтеграцію і великоросійський шовінізм та підтримувати його носіїв. Думаю, з часом від осіб на кшталт Табачника та Колесніченка регіонали будуть позбавлятися. Всі наші гетьмани після Хмельницького їздили до Москви, підписували щораз гірші угоди, але воліли їх не дотримуватися, бо, зрештою, ще була й Україна.
- Вигнання Маркова й можливе вигнання Табачника з Колесніченком може розколоти партію регіонів чи бодай створити всередині неї якусь опозицію?
- Навряд. Я скептично ставлюся до таких розмов. Дисципліна в партії регіонів міцніша ніж у партії більшовиків із її демократичним централізмом.
- Чи спробує Янукович якимись поступками задобрити Путіна вже після саміту у Вільнюсі?
- Я в це не надто вірю. Деякі речі після саміту стануть незворотними. Не бачу жодних шансів для Росії повернути статус-кво. Після підписання угоди Україна зміниться у світоглядному сенсі. Не варто забувати, що триває економічна війна Росії проти України. Попри все регіонали витримують доволі дипломатичну лінію, називаючи Росію братньою країною та стратегічним партнером. Гадаю, далі треба буде міняти Прем’єр-міністра. Азаров світоглядно не здатний відстоювати інтереси наших виробників. Коли почалася торгова війна, і українські товари банально не пускали на територію Росії, нинішній прем’єр заявив, що нашим виробникам треба покращувати якість товару і, мовляв, вони самі винні. Якби подібне заявив прем’єр Франції, наступного дня він би опинився за лінією Мажино.
- Регіонали кажуть, що останнім часом їм подобається поведінка опозиції, яка не блокує Раду.
- Хай собі кажуть. Мені теж дуже подобається, як ті, хто ще вчора чути нічого не хотів про євроінтеграцію, сьогодні дружно з опозицією голосує за це. Збуваються мої мрії. Колись на зорі незалежності я мріяв про економічну Євроінтеграцію і про Євроатлантичний Союз – НАТО. Прийде час теж там будемо. Тобто останні події я називаю нашою перемогою.
- Вас не насторожує той факт, що довибори до Верховної Ради призначені на 15 грудня, тобто після саміту у Вільнюсі.
- Вимога перевиборів була однією з умов підписання угоди про Асоціацію з Євросоюзом. Якщо влада за два тижні після саміту знову брутально підтасує результати виборів, то покаже всій Європі, що вона плювати хотіла на верховенство права. А це стане серйозною перешкодою особисто для Януковича. Боюся, що він віддасть 5 проблемних округів на відкуп губернаторів, фактично, у такий м’який спосіб звільнить їх. А який “безпредєл” можуть учинити Тулуб із Кругловим не мені вам розповідати. Ми боротимемося за своїх кандидатів на всіх 5 округах. Гадаю, цього разу ніщо і ніхто не вкраде заслужену перемогу в Даценка, Булатецького, Романюка, Левченка і Корнацького.
Думка читачів