Тільки об’єднання формальних і неформальних молодіжних рухів дасть іскру революційним змінам в Країні

В силу свого віку, часто ріжуть вухо тези, накшталт, молодь зараз це або “алкаші” і наркомани, або тупі мажори яких нічого в житті не цікавить. Я цю тезу вважаю абсурдною, і ось чому: Молодь завжди була, є і буде на передових барикадах боротьби з соціальною і національною несправедливістю.

Давайте проаналізуємо факти, хто першим лягав на амбразуру ворога, розпалював іскру, з якої мала початися Українська революція?!

 

У вересні 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у кінотеатрі «Україна» в Києві молоді диседенти  організували акцію протесту. Василь Стус, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл  закликали партійне керівництво і київську еліту засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.

Студенська революція на граніті  —  голодування української  молоді 1990 року з вимогами:недопущення підписання нового Союзного договору;перевиборів Верховної ради УССР  на багатопартійній основі;проходження військової служби юнаками-українцями на території України; націоналізації майна Компартіїї України  та ВЛКСМ ; Голодування студентів на площі Жовтневої революції (теперішній Майдан Незалежності) та масові акції протестів у Києві , провідну роль у яких відігравали студенти та учні технікумів та ПТУ , тривали з 2 жовтня  до17 жовтня 1990 року. Влада змушена була задовольнити майже всі вимоги протестувальників.

 Чому усі ці героїчні дії української молоді протягом 70 років не призвели до Української революції і до її премогои? Відповідь очевидна – розрізненість,малочисельність та відсутність підтримки і як наслідок легка здобич для східної, комуністичної орди/

Сучасність

 

А що зараз? Невже зараз інша молодь? Ні, та ж сама, точнісенько та ж сама! Але в умовах юридичної незалежності країни  амбразура інша.

Хто багатотисячним хором прокричав знамените “Спасібо жітелям Донбаса за президента підараса” (цитата) ? Багатотисячні трибуни армії фанів Динамо Київ.

                              Хто дав по морді Табачнику ? Студентка, дівчинка з Черкас Дарина Степаненко.

        черкащанка б’є міністра освіти

 Хто вийшов на захист несправедливо засуджених за чуже вбивство, родини Павличенків? Тисячі молодих футбольних вболівальників з усієї України.

      Марш підтримки Павличенків в Черкасах

 Хто почав і неприпиняв акції протесту проти мовної провокації Колісниченка-Ківалова?Українська молодь, яка не розійшлася і не припинила голодування навіть тоді коли деякі  політики почали святкувати якісь міфічні перемоги над законом “Про мови”.

тут в більшості світлини на тему як черкаська молодь проводить літні канікули))

 

         Наметове містечко молоді  в Черкасах

 

  Друге перекриття бульвару Шевченка 8 липня в знак протесту проти мовної шизофренії Колісніченка і брутального розгону мовного містечка

 

      Черкаси, молодь святкує День народження…

 

Ось і нещодавно, тільки в молодої дівчини вистачило духу, щоб превселюдно зганьбити потвору Жіріновського.

Замах капустою

 Цей список можна продовжити безкінечним переліком протистояння української молоді будь яким посяганням на соціальну і національну складову нашої держави.Літо 2012, зокрема в Черкасах, показало, що на вістрі боротьби стояли молоді люди, та це і зрозуміло, адже я завжди повторюю, що найбільш зацікавленими у докорінних змінах Країни є саме молоді люди, адже нам тут жити і виховувати дітей.Тож історичні паралелі доводять одозначно, що молоде покоління  першим йшло в бій завжди і в1918 і в 2012 роках. Але проблема полягає в одному – єдності молодіжних рухів. Адже кожна політична партія має свою молодіжну органзіцію, кожне місто своїх футбольних ультрас, безліч субкультурних, спортивних та ін. молодіжних рухів, і як правило, з єдиним світоглядом щодо минулого, теперішнього і майбутнього держави. Найголовнішим тепер в умовах сучасної латентної окупації є об’єднання на взаємовигідних умовах розрізнених молодіжних рухів та організацій, адже мета в усіх одна, повалення антинародного окупаційного режиму та докорінні цивілізаційні зміни держави. І тоді є усі шанси повторити Крути, тільки з протилежним результатом: окупантів буде 300 а нас тисячі!