Сьогодні нікому не потрібно пояснювати , що туризм – це гроші. Великі гроші. Є міста і навіть країни, які просто живуть за рахунок туризму. Держави і уряди борються за право провести у себе Олімпіаду або Чемпіонат Світу з футболу. Проводиться безліч турнірів і змагань місцевого, регіонального, континентального рівня. І все це заради приваблення туристів. Отримання права на проведення в Україні Євро-2012 було піднесено як велике досягнення уряду і Президента. Під час проведення цього чемпіонату Україну відвідали 2 мільйони людей. За словами міністра інфраструктури Бориса Колеснікова, прямі витрати на підготовку чемпіонату склали 1 млрд. доларів. Загальна сума витрат на дороги, аеропорти, іншу інфраструктуру – 4 млрд. доларів.
Крім придуманих і організованих приводів, є на планеті місця, куди люди вважають за необхідне обов’язково поїхати з міркувань престижу, для задоволення цікавості або з релігійних мотивів. Мекка і Єрусалим – ці місця благословенні не тільки святістю, але і доходами від паломників. Країнам , де є подібні «цікаві» для відвідувань місця, можна сказати, пощастило.
Згідно з іудейськими традиціями, Новий Рік (Рош-га-Шана) святкують два дні поспіль у новий місяць осіннього місяця тишрей. За єврейським календарем – вересень або жовтень. З цього дня починається відлік днів нового року. Бог виносить рішення кому жити, а кому померти. Вважається, що Бог прихильний до людей, але він не любить людей сумних. Тому хасиди повинні голосно радіти і веселитися в цей час. Крім того, вирішується прибуток кожної людини в майбутньому році.
Хасиди з багатьох країн здійснюють паломництво до могили цадика рабе Нахмана в українське місто Умань. Вони їдуть до нього цілий рік, але особливо багато прочан приїжджає, щоб відсвяткувати зустріч Нового Року.
Цього року, на святкування іудейського Нового року до Умані приїхали близько 25-ти тисяч паломників-хасидів. Всього за рік місто відвідують не менше 100 тисяч гостей. Один турист, навіть найбільш економний, витрачає не менше 100 доларів на день. За 3 дні Нового Року кожен витратить 300 доларів. За рік місто відвідує близько 100 тисяч туристів, які залишають в Умані приблизно 300 мільйонів гривень. Хороша сума для міста і його жителів.
Розмірковуючи про доходи , можна помріяти: якщо паломникам в місті буде комфортно, вони залишаться довше і витратять побільше. Можна придумати масу різних приводів на тему «як ще повеселитися і витратити гроші»: їдуть же люди до Іспанії кидатися помідорами… А тут же людина повинна так хвацько поколобродити, щоб її навіть Бог помітив!
Але в Умані все навпаки. Паломники навіть лікарів і ліки везуть з собою. Замість прибутку, у жителів і туристів з кожним роком зростає невдоволення одні одними. Паломники лають місцевий «сервіс», місцеві жителі лають туристів.
Ось характерний для міста випадок: напередодні приїзду паломників місцеві жителі звернулися зі скаргою на торговця-хасида: його ларьок з шаурмою загороджує більшу частину пішохідної доріжки. Господар кіоску, готуючись до напливу покупців, розвантажив на тротуар і дитячий майданчик пляшки з мінералкою і лимонадом. Кіоск стоїть тут уже багато років. Єврей, який у ньому працює, проживає в Умані 11 років. Його дружина переїхала сюди з Дніпропетровська 10 років тому. У сусідній будівлі знаходиться міліція. Якщо людина багато років працює по сусідству з міліцією, значить, до нього претензій немає, правда? Ні до документів, ні до податків. Торговець дійсно справно платить за кіоск кожен місяць. Готівкою. Ніяких документів, виданих владою, не існує в природі. Після скандалу кіоск перенесли на інше місце. У таких умовах в місті працюють майже всі.
Це загальна тенденція: не заплатиш «кеш» – працювати не дадуть. А коли почав працювати, плати і молися. Молися, щоб не прийшов той, хто заплатить більше, молись, щоб не підвищили «мзду». У таких умовах нормальна людина не стане вкладати прибуток у бізнес. Жоден банкір при здоровому глузді не дасть кредит. Здається, український уряд щось там розповідає про інвестиційний клімат? Але це не тільки питання загальної політики в країні – є місця в Україні, де бізнес живе, де вулиці міст приємно дивують своєю чистотою, новими красивими будівлями, затишком. Умань теж дивує: в Умані туристи бачать Радянський Союз в період занепаду. Те, що іменується соковитим словом «совок».
«Думаю, що суспільство веде боротьбу з найжорсткішою з усіх відомих форм посткомунізму, з такою собі особливою комбінацією старих стереотипів і нового бізнес-мафіозного середовища». Таке відчуття, що Вацлав Гавел говорив про місто Умань.
Замість того, щоб займатися розвитком міста, і просто скористатися «подарованими» їй можливостями зробити місто і його жителів багатшими, місцева влада утримує сферу послуг в “тіні”. Прибуток отримує невелика група людей, а більшості жителів дістаються незручності і бруд на вулицях. Зростає невдоволення один одним.
Якщо створити цивілізовані умови для бізнесу, замість кишень корупціонерів гроші потраплять до місцевого бюджету, прийдуть інвестиції. Не буде перебільшенням назвати суми в десятки, і сотні мільйонів доларів. Місто, нарешті, зможе вирішити свої проблеми – з водою, дорогами і всім іншим. 30 тисяч туристів за тиждень і 100 тисяч на рік далеко не межа, якщо підійти до справи розумно. Та й хасидів у світі стає все більше.
Умань займає особливе місце у відносинах України та Ізраїлю і має всі шанси і передумови бути туристичним центром і процвітаючим європейським містом.
Думка читачів