Великий будівничий нової Черкащини міняє «шкуру» і «обстановку». Воно, знаєте, весною всі тваринки линяють… І з «донецькою» владою теж саме: коли стає невигідно вдавати з себе злобного тирана – починають грати доброго царя.
Але спочатку про «шкуру», тобто про личину.
Губернатор після тривалої «сплячки» і «усамітнення» із чиновниками на нарадах, раптом різко «видвинувся» в народ. При чому, за пару тижнів об’їхав мало не всю область, де «почув кожного»…
Найбільше я розчулився, коли Сергій Борисович відвідав занедбану перлину архітектури – замок графа Шувалова у Тальному. Губернатор тупав ногами, ніби справді гніваючись на злочинну безгосподарність, внаслідок якої прекрасна історична пам’ятка перетворилася у хлів. Проте, жодним словом не прохопився, що саме за його «розбудови нової Черкащини» цю пам’ятку занедбали. Тут навіть вирішили «через непотрібність і брак коштів» зняти охорону, чим одразу скористалися вандали. Цей крок «донецького» кадра із міцним комуняцьким, ментально-шовіністичним корінням пояснити було не складно, бо в замку мали облаштувати музей Трипільської культури, яка доводить, що українці є однією із найдавніших землеробських цивілізацій світу. Також «сором’язливо» Сергій Борисович промовчав і про те, як на зорі своєї черкаської кар’єри любив повторювати щодня: пам’ятки архітектури області розкурочив великий «будівничий» «Золотої підкови» Олександр Черевко, «помаранчеві» вкрали на цій державній програмі десятки мільйонів і мають сидіти в тюрмі. Але чомусь і досі не сидять! Як казав відомий герой Леся Порев’янського: «А шо такоє?!» Як же боротьба із злочинними «папєрєдніками»? Ви ж Миколі Булатецькому казали, що «порожняк не гоните»? Чи це стосується лише «навіжених», тобто незговірливих опозиціонерів, а «постпомаранчевого», готового і «побіліть», і «посиніть», Черевка вже ні? Невже поділився «золотом з підкови»?
І про дороги губернатор чомусь не згадує. Мабуть, або на вертольоті літає, або «соромиться» звітувати людям про таке масштабне «покращення» (рік тому обіцяв же всі черкаські автошляхи поремонтувать, вибивши на це 400 мільйонів гривень). І так хочеться запропонувати Тулубу пересісти на нашу «Славуту» і спробувати проїхати до Канева будь-якою із доріг. Це в контексті нового Тулубового «прожекту» – відсвяткуємо 200-річчя із дня народження Тараса Шевченка на світовому рівні. А там же на під’їздах до Канева після так званого «ямкового ремонту» місця живого не залишилось, частину дорожнього полотна як здерли торік, так досі і не проклали. Напевне, вирішили, що для Канева – культурної Мекки – так має бути: до святинь треба проходити важкий тернистий шлях. Тільки при чому ж тут сплеск туризму, залучення інвестицій і світовий рівень!? А відтак, логічним виглядає вертодром у Пекарях, бо повітряний – на сьогодні єдиний безпечний шлях до могили Тараса Шевченка. І доступний лише обраним. Хоча, може, в цьому також є якась «донецька» логіка, а то ходять до Кобзаря «косяками», начитаються там його віршів і, як писали в енкаведистських та кадебістських справах проти українських патріотів – ідуть чи то в петлюрівці, чи в бандерівці…
Утім, є в стилі роботи черкаського губернатора і справді нові віяння. Він нарешті взявся за «обстановку» у своєму оточенні. «Донецька» команда якось підозріло організовано і без істерик відійшла на другий план, а на перші ролі нарешті вибиваються азартні і амбітні, недавно «перефарбовані» черкаські «вовченята», типу Вишиваного, Воротніка чи Карася. Губернатор милостиво притримав своїх матьорих «вовкодавів» і дав можливість «молодняку» проявити себе, шматуючи поваленого мера Черкас Сергія Одарича та лідерів черкаської опозиції. Тут він розрахував правильно, бо будучи місцевими і «ображеними» з якихось особистих мотивів на опозиційну команду чи Одарича, вони можуть «мочити» політичних ворогів Партії регіонів більш витончено і завзято. Та ще й завжди можна сказати: ну, вам, черкащанам не вгодиш, і «донецькі» погані, і свої – не такі…
От тільки одного Сергій Тулуб не врахував – черкащани вже добре знають ціну «новим посинілим» кадрам, пам’ятають їхню «трудову» біографію і мають на них сильну оскому. Тож те, що вони випливли в оточенні Тулуба, гірше лише йому самому: він їх рано чи пізно «спише на берег», а ті, як це робили не один раз, тоді розкажуть про нього «всю правду». Як зараз метають громи і блискавиці проти Одарича. При чому у ще яскравіших порівняннях, ніж сьогодні кажуть про опозицію. Так що, чекаємо – не дочекаємось нових поворотів «шкурно-обстановочного» сюжету. Упевнений, буде цікаво…
Думка читачів