50 Русланові…

З жовтня виповнилося б 50 років Русланові Зайченку, нашому побратимові, доброму моєму другові.
Ми вшанували його пам’ять.

Про Руслана:
Зайченко Руслан Петрович, українець, унсовець, із станових козаків. Народився 3 жовтня 1963р. у м. Бар Вінницької області. Батьківщина – село Пастирське Смілянського району на Черкащині. У 1973 році батьки переїхали в м.Черкаси, у 1980 році закінчив Черкаську СШ №5. Осінь 1981–1983 – флотський стройбат в м.Таллінн (нині столиця Естонії). З 16-ти років працював вантажником, затим санітаром “швидкої допомоги”, монтажником (все м.Черкаси).
Осінь 1989 року – один із фундаторів Черкаської обласної організації Спілки Незалежної Укранскої Молоді (СНУМ), квітень 1990 – заступник голови Черкаської обласної організації СНУМу.

Червень 1990 – Голова Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991 – Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО).

В 1990 р.учасник акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, „ланцюга злуки”, студентського голодування.

Один із засновників Української Націоналістичної Спілки (УНС) та Української Народної Самооборони (УНСО).

1991-1992 рр. – боротьба з антиукраїнськими шовіністичними організаціями та кримським сепаратизмом (“поїзд дружби” до Криму.

Із 1992 – захист українців Придністров’я, стрілець УНСО ПМР. Учасник поховання Патріарха України-Руси УАПЦ Володимира Романюка 18 липня 1995 року та протестного голодування проти незаконної заборони Організації.

1995-1996р.р. – Голова Донецької обласної організації УНА (УНА-УНСО).

1996-2006 р.р. – Голова Черкаської міської громадської організації Клуб „Сяючий шлях”.

1996-2005 – Голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО).

З травня 1995 – член Проводу УНА (УНА-УНСО), з 15.10.2005 – Голова Виконкому УНА (УНА-УНСО). Учасник майже всіх акцій Організації, недноразово затримувався та відбував адмінпокарання.

Влітку 1999 року один із організаторів недопущення провокативного хресного ходу московської церкви Україною.

Один із керівників акції „Україна без Кучми” на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в м. Києві. Відбував покарання по сфабрикованій справі „9 березня”. Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 визнаний політв’язнем.

Координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії „Пора”. Керівник охоронних підрозділів „помаранчевої революції”.

Указом Президента України нагороджений орденом ”За мужність” ІII ступеня. Урядом ПМР нагороджений медаллю “Защитник Приднестровья”.