Микола ТОМЕНКО, голова Комітету з питань свободи слова та інформації, учасник бойових дій в Афганістані 1983—1985 рр. в коментарі газеті “День“:
- Теоретично я дізнався про початок військових дій на початку 1980-х років із розмов друзів і знайомих, які переповідали, що в Афганістан почали забирати українських хлопців, і вже є приклади, коли звідти повертають їх неживими. А практично дізнався у жовтні 1983 року, коли потрапив туди і дізнавався про особливості перебування обмеженого контингенту військ в Афганістані до травня 1985 року.
Мій афганский досвід, історія постафганського життя у Радянському Союзі, а потім у незалежній Україні вчить, що афганська тема потребує деполітизації та департизації. Я завжди критично ставився до позиціонування цієї місії як місії інтернаціональної, і вважаю, що правильно усіх нас називати учасниками бойових дій в Афганістані, а не воїнами-інтернаціоналістами, а українській державі й владі не використовувати афганців під час виборчих кампаній з метою підтримки певного кандидата у президенти чи партії… Натомість треба було б активніше займатися адаптацією афганців до умов реального життя в Україні, допомагати їм з працевлаштуванням і так званою соціальною адаптацією, що робилося, наприклад, в Америці — там була ціла програма підтримки тих, хто воював у В’єтнамі…
На жаль, на сьогодні багато втрачено. Саме тому у нас була така велика кількість суїцидів серед афганців, адже ці люди не змогли адаптуватися і знайти своє належне місце у теперішньому житті.
Сьогодні важливо забезпечити бодай належне, якісне та безкоштовне медичне лікування і реабілітацію для учасників бойових дій в Афганістані. Також залишається актуальним питання щодо гідної роботи, оскільки велика кількість афганців досі живе спогадами про участь у війні і не змогла себе реалізувати у сьогоднішньому світі.
Нагадаємо, сьогодні, 15 січня – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 24-а річниця виводу військ з Афганістану.
Думка читачів