У Великодню суботу роблять крашанки, або, як кажуть Київщині, «галунять яйця», а в Карпатах — «сливчать сливки».
Крашанки готуються в суботу тому, що яйця, пофарбовані в п’ятницю, швидко псуються, а, бувши зробленими в суботу, вони зберігаються протягом усіх свят.
Здебільшого фарбують у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Яєць красять 13 (мають тут на увазі 12 апостолів і Спаситель). Найбільше готують червоних крашанок, бо це нагадує про кров Спасителя.Люди вірили, що в свяченому яйці знаходиться сорок милостень, а отже, й перебуває «Дух святий», а тому лушпиння зберігали, щоб підкурити ним людей та худобу від пропасниці. Не годиться робити чорних, бо вони нагадують про кров «лукавого».
Раніше випускали з яйця всю рідину, порожнє фарбували і вішали коло ікон. Тепер цей звичай майже забувся, бо хтось сказав, що тоді, коли гримить грім , “той що під греблею сидить” (нечистий), ховається в порожніх крашанках.
Особливо клопітно жінкам у страсну суботу. Адже потрібно напекти пасок,приготувати смажене й варене їство, нафарбувати яєць і посвятити їх у церкві. Звечора біля храмів розпалювали вогнища, щоб ті, хто прийшов на всюношну, змогли зігрітися, почути цікаві казки і перекази. З цим вогнем пов’язана біблейська історія, згідно з якою, коли помирав розіп’ятий Христос, довкіл ватри разом з охороною сидів і Святий Петро.
Вважалося за велику честь для тих, хто прийшов на всюношну, не заснути: якщо в цей час спить господар, то виляже пшениця, а коли господиня — льон; дітей заохочували в такий спосіб: якщо не проспиш всюношну, то неодмінно знайдеш кубло дикої качки…
Отже в суботу люди жили передчуттям великої радості — довгожданним очікуванням Великодня.