Шановний лохторат 194-го

виборчого округу у м. Черкаси!

  Висловлюю тобі глибоку вдячність за твою щиру любов до грошових знаків! Сьогодні, вигравши вибори, я вкотре переконався, що гроші завжди стануть мені в нагоді у спілкуванні з тобою. Адже я впевнений, що жодна з 200-гривневих купюр, потрачена на таких, як ти, не спрацювала на мою поразку, а підтвердила мою перемогу.
   Сам же я особисто ще раз перевпевнився, що ти, лохторате, і є надзвичайнісіньким бидлом. Тупим і безсловесним.  Завдяки тому, що ти віддав за мене свій голос, я 5 років буду народним депутатом. Я отримаю соціальний пакет: зарплата плюс депутатські 30 тис. грн. на місяць. Безкоштовно літатиму по країні й за кордон. Користуватимусь залою для офіційних делегацій, щоб не зіштовхнутися з  таким бидлом, як ти, в аеропорту. Я безкоштовно мешкатиму в Києві. Лікуватимусь в «Феофанії» – також подалі від бидла. Я буду недоторканою особою і навіть, якщо зіб’ю на дорозі таке бидло як ти, мені за це нічого не буде.  Завдяки твоїм  голосам, бидло, я протягом п’яти років буду причетний до розподілу бюджету найбільшої країни Європи, зможу отримати дещицю мільйонів за прийняття лоббістського закону. Я зможу отримати пільговий кредит в державному банку. Я зможу з прем’єром та президентом вирішувати питання свого бізнесу, зможу прийти до генпрокурора чи голови Печерського суду аби “відмазати” своїх друзів. Можливо ввійду до списку мільйонерів «Форбсу». Придбаю власного літака та нерухомість на Лазурному узбережжі, а дітей відправлю вчитись до Лондона…
А про тебе, бидло, згадаю на президентських виборах у 2015 році,  коли мені знову знадобиться твій голос. Адже тепер я маю усі твої дані – твою адресу, реєстрацію, решту паспортних даних. І завдяки тому, що ти лох неграмотний і вважаєш, що твій голос я завжди проконтролюю, хоча це в принципі неможливо, я впевнений, що мій патрон В.Янукович і надалі залишиться президентом та зможе безкаранно грабувати країну, таких лохів, як ти, твоїх дітей-батьків-онуків.
  Отримані ж тобою мої 200 гривень сторицею мені повернуться, коли ти віддасиш своїх дітей до мого «культурного університету» чи зупинишся в дорозі у моїй «Батьківській хаті» пообідати-повечеряти (хоча це, лоше, не по твоїй кишені). Я тільки радітиму, коли твої красуні-доньки лише за малим порухом мого пальця стануть обслуговувати іноземців в елітарних «мистецько-музичних» закладах України та Європи.
  Одним словом, я тобі вдячний! Лох ти є, лохом і залишишся.

Твій  ректор співочих трусів, Михайло Поплавський.