“Бізнес-мент” з полковничими погонами. Розслідування “Дзвону”

Не встигли на Черкащині представити нового головного міліціонера Леоніда Бойка, як наступного дня проти нього піднявся весь черкаський майдан. Під тиском громадськості Леонід Бойко написав заяву про звільнення. Але в цей же день в.о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що відставки Леоніда Бойка не прийме, що невдоволення громадськості Черкас йому, Авакову, до спини, а свої протести черкаські майданівці можуть засунути собі у … портмоне.

Редакційна розвідка оперативно навела довідки і випала в осад. Міліціонери кажуть, що Леонід Бойко і корупція в лавах міліції, поняття майже тотожні.

За інформацією “Дзвону” ця “хатинка” має прямий стосунок до полковника Бойка

Протягом останніх п’яти років полковник міліції Бойко Леонід Леонідович був незмінним керівником кримінальної міліції УМВС в Черкаській області. Призначений на посаду заступника начальника УМВС в травні 2008 року, він примудрився пристосуватись до чотирьох очільників Черкаської міліції. У 2008-2009 роках він працював під керівництвом генерала Миколи Каплія, із 2009 по 2010 під керівництвом генерала Миколи Лушпієнка, в 2010-2013 за керівництва генерала Валерія Дернового, а у 2013 – за керівництва генерала Володимира Ліпандіна.

Власних політичних поглядів полковник не мав. Зате чітко усвідомив, що міліцейська посада може бути дуже “вигідною”. І в тіні своїх керівників спробував використовувати міліцію як «дійну корову».

Після ознайомлення з оперативною інформацією в області, він визначився з тим, хто контролює злочинний світ. Але, кажуть, не взявся його знешкоджувати, а вирішив “жити мирно” із лідерами злочинної групи кримінального авторитету «Торпеди». Для постійних контактів з ними використовувався співробітник Управління карного розшуку на прізвисько чи то “рубль”, чи то “копійка”.

Мабуть, цим «плідним співробітництвом» можна пояснити те, чому протягом п’яти років по «торпедівцях» не порушили жодної кримінальної справи.

Кажуть, і “дивіденди” також були. «Торпедівці» нібито подарувли своєму міліцейському другові елітну земельну ділянку в мікрорайоні «Соснівка» – парковій зоні м. Черкаси. Сокирами швидко вирубали сосни, і будівництво почалося. Зараз на перехресті вулиць Мечнікова – Мініна і Пожарського височіє трьохповерховий особняк площею 320 кв. м. з численними надвірними спорудами. Власнику його також і з сусідами пощастило. Поряд із  особнячком є вілли когось із працівників СБУ і якогось смілянського прокурора. Там же недалечко були хатки колишнього прокурора області Миколи Лісового і начальника лісівників області Анатолія Карпука. І де ж їм сердегам і жити, як не в лісовій зоні?

Паралельно нібито наш герой розпочав будівництво ще одного будинку на березі Дніпра у мікрорайоні Черкас «Дахнівка» та готелю на гірськолижному курорті у с. Водяники Звенигородському району. Однак оперативних фото звідти у нас поки що немає.

Зрозуміло, що при таких видатках, ніяких коштів за «кришування» бандитів не вистачить. Тож міліціонери почали скаржитись, що начальство стало оббирати підлеглих. В червні 2009 року всі начальники районних відділів міліції Черкащини отримали телетайпограму за підписом нашого героя з вимогою негайно привезти йому певну суму коштів нібито для придбання оперативної апаратури. Але знайшовся один «невдячний» підлеглий, який «стуканув» генералу Каплію. Останній спочатку обурився, але за Бойка заступився його новий друг – заступник прокурора області Володимир Вегера. Тож Микола Каплій, змінивши гнів на милість, оголосив Бойку сувору догану (за фактом було проведено службове розслідування служби внутрішньої безпеки, яка повністю підтвердила факт. Замість догани Бойку світило звільнення, а можливо і кримінальне переслідування). Та друзі полковника із прокуратури «відмазали» свого «корєша».

А там пішло-поїхало. У міліції згадують, що нібито з легкої руки Бойка роздавались вказівки підлеглим підтасовувати матеріали з метою начебто повного розкриття злочинів для підвищення показників. В разі відмови слідчих використовувати сфальшовані оперативниками матеріали, міліцейське керівництво організовувало на них тиск через обласну прокуратуру. У 2009 році було підписано лист прокурору області, який містив скаргу з неправдивою інформацією щодо працівників слідства. Перевіркою внутрішньої безпеки це було доведено і матеріали направлено до МВС для притягнення Бойка до відповідальності. Приймалось рішення про покарання Бойка, але чи то хороший хабар потрібним людям робить дива, чи то міліцейського “чина” помилували безплатно, але Бойка не покарали. Прізвище Леоніда Бойка викреслили з міністерського наказу.

Сьогодні колеги по службі звинувачують Бойка і в тому, що за його вказівками працівники почали застосовувати катування до людей. «Підозрюваних» вивозили до лісу, били, душили протигазами, мордували електричним струмом. Всі скарги, що надходили до прокуратури, «вміло» перевіряв заступник прокурора Володимир Вегера, і факти «єстєствєнно» «не знаходили свого підтвердження». Хоча про подібні випадки черкаські ЗМІ писали дуже часто.

За своїми службовими обов’язками під контроль Бойко взяв і відділ по боротьбі з торгівлею людьми. А вже давно говорять, що всі повії і туристичні фірми є фінансовими донорами деяких високопоставлених ментів із цього управління, тож Бойку приписують і цей гріх.

В розпал туристичного сезону міліціонерами нібито за вказівкою шефа у туроператорів вилучалася вся комп’ютерна техніка начебто через те, що на ній використовується неліцензійне програмне забезпечення. Якщо директор фірми зразу відмовлявся виплачувати вказану суму грошей (від 1 доларів і вище, залежало від заможності фірми), то вся оргтехніка направлялась на експертне дослідження. І хоча згодом випливало, що використовувалися ліцензійні програми, але тяганина тривала місяць-півтора. Тож фірми, щоб не втрачати сезонні прибутки, змушені були платити мзду. По одному із таких фактів прокуратурою м. Умань було порушено кримінальну справу, яку в подальшому закрила та ж сама прокуратура області.

У той же час, працівники карного розшуку, які були теж підпорядковані Бойку, також нібито налагодили цільове полювання. Періодично обирався якийсь успішний бізнесмен з «підмоченою» в минулому репутацією, якого затримували без будь-яких підстав. Потім його доставляли до райвідділу міліції, фальсифікували матеріали на адміністративне затримання за вчинення злісної непокори працівнику міліції, тримали кілька діб, а згодом перевозили до іншого райвідділу, де все повторювалося знову. Весь час на жертву здійснювався психологічний тиск та фізичний вплив, яким його змушували відкупитися. По одному з таких фактів прокуратурою м. Умань було порушено кримінальну справу. Однак Вегера знову «підставив плече» своєму другу. Уманський прокурор просто був не в курсі «дружби» Вегери із Бойком, і наївно вірив у справедливість.

Особливо улюбленою для безпосередніх підлеглих Бойка стала тема кришування наркотрафіку. Начальники відділів по боротьбі з наркотиками в районах почали розбігатись із посад. Фінансові потуги били по показниках їхньої роботи. Будь-яка успішна операція по затриманню наркоділків зусиллями начальства у погонах зводилася нанівець. Подейкують, що саме з грошей від наркобізнесу “шеф” придбав в автосалоні м. Києва «Мерседес» класу GL. А така машина коштує від 100 тисяч доларів.

При Бойкові обкладено податком було і всі підприємства в області, які використовують в своєму виробництві прекурсори – можливі складові наркотиків.

Утім, зоряний час Леоніда Бойка настав за керівництва Черкаською міліцією Валерія Дернового – фігуранта кримінальної історії про вибори мера Мукачево.

Отримавши посаду, Дерновий, кажуть, вже хворів тяжким недугом – алкоголізмом, і тому не навантажував себе контролем за міліцейськими підрозділами. Весь «тягар» на себе «змушений» був взяти його заступник Бойко. Підконтрольними Дерновому лишилися тільки УБОЗ, Звенигородський та Золотоніський райвідділи. У всіх інших підрозділах Бойко зумів змінити керівників. У міліції стверджували, що деякі відразу сплатили нагору за призначення, інші отримували посади «в борг», але всі як один щомісячно клали в ящик столу своїм покровителям по 50 тисяч гривень. Керівників райвідділків штовхали займатись корупцією, рекетом, кришуванням. Гроші заробляли поборами, муштруванням циган, яких використовували у наркобізнесі, торгівлею зброєю, повіями, на хабарах, на пресингуванні бізнесу, торгівлею дозволами на зброю.

А от Леонід Леонідович, після вказаних кадрових ротацій, нібито систематично почав відвідувати сафарі в африканських країнах, та збирати компромат на Валерія Дернового. У мріях він вже бачив себе керівником Черкаської міліції. І всіляко намагався наблизити цей день

Коли мрії начебто почали збуватися і Дернового «попросили» на пенсію, Леонід Леонідович зблизився із губернатором Черкаської області Сергієм Тулубом. Він бурхливо увірвався в політичне життя Черкащини. За вказівками очільника області почав «шити» справи на лідерів опозиції та прослуховувати телефони активістів. Однак йому не вдалося отримати підвищення, оскільки керівником обласної міліції був призначений близький родич Дмитра Табачника – Володимир Ліпандін, який і усунув небажаного конкурента. Прийшлося нашому герою вдовольнитися скромною посадою начальника УМВС на Південно-Західній залізниці.

Після бурхливих революційних подій в лютому 2014 року нібито за протекцією колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка (якщо це справді так, то, швидше за все, Луценко не знає про подвиги свого протеже, бо інакше гнав би його від себе драною мітлою), Леонід Бойко несподівано отримав посаду начальника Черкаської міліції. Таке призначення викликало обурення всієї спільноти регіону, включаючи діючих працівників міліції.

Невже новій владі потрібні «старі» корупціонери? Чи людина, яка діє за допомогою корупційних зв’язків та грошей, потрібна будь-якій владі?

Дмитро Чонка