Майже сто років у селі Старосілля Городищенського району на місцевому цвинтарі місцеві жителі тишком-нишком доглядали за трьома могилами загиблих під Крутами студентів. Великі дерев’яні хрести на зарослих барвінком горбиках так і називали «Крутянськими», однак говорити про небіжчиків уголос боялись. Проте, попри страх перед радянською репресивною машиною, історія поховання трьох українських патріотів міцно закоренилась у сільській пам’яті.
«Мені доручила доглядати за могилками старенька сусідка Людмила Старіченко. Сказала: як мене не стане, то доглянь, бо до них ніхто не прийде», – згадує 75-річна старосільчанка Людмила Удовик.
Людмила Удовик біля одного із Крутянських хрестів, за якими взяла зобов’язання доглядати
Стара жінка переказала наступниці і те, що так само колись почула від своєї матері, яка свого часу також доглядала за цими могилами.
«Кажуть, що одразу після бою під Крутами через греблю до села підводою заїхав чоловік. Він віз трьох молодих парубків, вкритих смертельними ранами. Серед цих хлопців був і його син. А прямував цей жалобний обоз кудись на лівий берег Дніпра. Одначе у Старосіллі чоловік побачив, що всі троє юнаків померли, тому вирішив їх тут же і поховати. Одна жінка із крайньої хати перевдягла їх, викопали три могили і витесали три хрести. Так і залишились ті козаки просто Крутянами, без імен і прізвищ», – розповіла Людмила Карпівна.
Уже за незалежної України могилки освятили і відправили по героях панахиду, однак імена їхні досі залишаються невідомими. Зараз на цвинтарі зберігся лише один старезний похилених хрест. Решта погнили від часу, і їх прибрали. Однак сумніву, що на старосільському кладовищі знайшли вічний спочинок саме трійко із трьох сотень відважних гімназистів, які заступили дорогу цілій армії Михайла Муравйова 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва , – ні в кого немає.
Цьогоріч про Крутян із Старосілля дізнались активісти Ради опозиційних сил Черкащини і прибули великою делегацією, щоб у річницю бою вшанувати пам’ять Героїв. Кілька десятків гостей із Черкас, священиків православних церков різних конфесій, жителів села із національними прапорами, свічками та перев’язаними синьо-жовтими стрічечками пучечками калини під густим снігопадом з’юрмились на «густозаселеному» кладовищі біля побитого часом акацієвого хреста над трьома горбками. Спочатку за душами загиблих відслужили молебен, а потім бажаючі сказали по кілька слів.
«Це місце сьогодні до певної міри символічне, бо попри те, що ми маємо свою незалежну державу, наша історія вкрита шаром холодного снігу, з-під якого де-не-де пробиваються зелені паростки пам’яті, яку ми маємо відроджувати, вшановуючи тих справжніх героїв, які віддали своє життя, щоб ця незалежна Україна нарешті відбулась. Нині ми досі бачимо пам’ятники вигаданим радянською пропагандою героям, а реальних, українських героїв не вшановуємо», – із невеликою промовою звернувся до присутніх лідер опозиційних сил Черкащини Леонід Даценко.
Даценко наголосив, що першочергове завдання черкаської опозиції за допомогою істориків та краєзнавців спробувати встановити імена старосільських Героїв Крут, а за допомогою влади встановити тут меморіальний пам’ятник, до якого могли приїхати вклонитись українці із усіх куточків світу.
«Сьогодні, вшановуючи усіх Героїв Крут, ми також маємо поклястися завершити ту велику українську справу, за яку вони полягли. Щоб дійсно Україна стала українською, а українці стали господарями на своїй землі», – підсумував опозиційний лідер.
Тетяна Воронцова
Віктор
30/01/2013
Головне, щоб на цьому вшанування не закінчилося. Нехай Даценко бере шефство над цими могилками. І Щоб до поминальних днів ці поховання були вже упорядковані. Аби хоч дерев’яні хрести стояли, оградка.
Бо з прапорами прийти кожен може, поговорити.
А от зробити реальну справу – оце вчинок.