Тодося Осьмачку вшанували з віршами, новою премією, варениками та цукерками (фоторепортаж)

Вчора черкаська інтелігенція відзначила 118-ту річницю з дня народження великого українського письменника Тодося Осьмачки. Невеликий гурт небайдужих політиків, письменників, культурних та громадських діячів “під проводом” очільниці черкаських письменників Валентини Коваленко, секретаря Національної спілки письменників Сергія Пантюка  та двох не визнаних ЦВК черкаських нардепів Миколи Булатецького та Леоніда Даценка зібрався у маленькому сільці Куцівка Смілянського району, – де письменник народився. Із влади був лише сільський голова Ігор Волошин, бо, як він скрушно зітхає, причетність до такої знакової фігури української літератури на життя села із двохсот дворів майже не впливає.

“Двічі на рік до нас приїжджають люди вшанувати Осьмачку. А так ми самі тут . Земельні паї взяла в оренду київська фірма, яка роботи місцевим селянам не дає. Приїхали, виорали, поїхали, і восени – зібрали, поїхали. Дороги не ремонтуються, а що нам вдається робити для достойного підтримання пам’яті про Осьмачку- коштами благодійників. Кілька років тому, ще при Ющенку трохи щось було зроблено, а тоді влада про нас забула”, – сумно розповів голова села.

Прикметно, що жителі села до урочистостей майже не долучаються. Напевне, всі на городах, і їм не до культури, бо треба дбати про хліб насущний. Хати – бідні, жителі – переважно середнього і похилого віку. Школа маленька, вчиться всього 44 учні, а вчителі – майже всі доїжджають.

“У нас немає заможних людей, – каже сільський голова. – Роботи в селі немає, то немає молоді, немає статків”.

На честь Осьмачки делегація влаштовує концерт, основою якого стає виступ літературного театру заслуженої артистки України Тамари Власенко. Потім вручає сільській бібліотеці чергову “порцію” рідкісних книжок, які, швидше за все, не буде кому читати. Тоді всі вирушають до церкви. А це – справді унікальна будова із унікальною історією. Її звели ще на початку 19 століття, а в радянські часи намагались знищити та так і не змогли. “Вижив” навіть дерев’яний хрест, який тепер став пам’ятником.

По дорозі від церкви до місця, де колись над великим ставом стояла хата Осьмачки, жителька однієї хати традиційно пригощає гостей смачними варениками з картоплею та пивом. Для неї це неабияка честь, тому вона завжди дуже ретельно готується до приїзду письменників із столиці.

А вже найвеселіше дійство розгортається біля мармурового каменя, що позначає місце, де була хата. Цього року воно ознаменувалось іще однією подією – врученням літературної премії імені Тодося Осьмачки.

“Слово обласна десь “заникалось”, коли ми премію реєстрували, тож вона автоматично стала загальноукраїнською, – виступила Валентина Коваленко. – А лауреат у нас достойний, двічі номінувався на Шевченківську премію, і от став переможцем нашої – це Мирослав Дочинець за книгу “Вічник. Сповідь на перевалі духу”. Сам він родом із міста Хуст Закарпатської області, тому сьогодні не зміг приїхати”.

Премію взявся передати секретар спілки Сергій Пантюк. А забезпечити її матеріальними ресурсами – Микола Булатецький.

“До заснування премії долучилось об’єднання “Булатецький і брати”, але це не про рідних моїх братів іде мова, хоч вони теж беруть участь, а про всіх, схожих зі мною по духу, хто відстоює українську культуру та історію”, – підкреслив сам Булатецький.

Урочисте вручення премії плавно переросло в конкурс, на якому дітки місцевої школи за читання віршів виграли чимало цукерок і книжок.

Тетяна Воронцова

Валентина Коваленко

Микола Булатецький та Ігор Волошин

Не визнані нардепи: Булатецький і Даценко

Сергій Пантюк і вареники

Тамара Власенко

Екс-мер Черкас Анатолій Волошин

Черкаські письменники самотужки відновили збірку поезій Осьмачки

Навіть на діжці виховання: “Красти – гріх”