Євромайдан тримають западенці. Однак і черкащани не пасуть задніх

Кожного дня на Євромайдані у столиці несуть службу по 200-250 волонтерів із Черкас. Чергують вахтовим методом. Група, що прибула, переймає естафету у тих, хто вже від’їздить. Як живеться людям у серці революції – на революційному майдані, вивчала група журналістів «Дзвону». Свою вахту команда журналістів розпочала у п’ятницю вранці, і завершила суботнім ранком.

Здавалось, столиця живе буденним життям. На вулицях, як у мурашнику, туди сюди снують люди. На столичних автомагістралях всюдисущі пробки.

На перший натяк на революціїю у вигляді невеликого редуту, спорудженого зі снігу та награбованих снігом же мішками, наштовхуємось біля Михайлівської церкви. «Революційний табір «Михайліська Січ» – читаємо пафосну назву редуту і йдемо до Майдану Незалежності. Ще кілька кварталів, і ось він – революційний майдан.

Хрещатик забарикадувався

Площа і весь Хрещатик із усебіч оточено високими барикадами зі снігу та підручних засобів висотою два – два із половиною метри. Серце Києва надійно забарикадоване. Потрапити на революційну території можна через вузькі проходи, які пильнують волонтери самооборони. Звичайні люди проходять, а п’яним і «тітушкам» – зась. Бійці самооборони з першого погляду таких «вираховують» і спроваджують.

Майдан нас привітав димом від десятків багать, людьми із піднесеним, святковим настроєм, та атмосферою молодіжного наметового міста.

На сьогодні Євромайдан – єдиний організм. Тут є сцена, університет і розгалужена інфраструктура життєзабезпечення, починаючи від підвозу харчів, пального, дров і завершуючи вивозом сміття. Зі сцени лунають пісні відомих і не дуже гуртів, у перервах ведучий повідомляє останні новини, там же увечері виступають перед єврормайданівцями депутати парламенту від опозиції.

На вході до КМДА черга, але просувається вона дуже швидко. Другий поверх зайнятого повстанцями приміщення Київської міської адміністрації перетворено на штаб і притулок. Скрізь, де не глянь, столи для реєстрації прибулих із регіонів. Там же на підлозі розквартирувались майданщики: одні відпочивають, інші п’ють чай чи їдять бутерброди.

Біля Будинку профспілок розбито величезне місто із армійських наметів. Навколо виставлено багато металевих бочок, у яких розкладено багаття. Біля бочок повно людей, що гріються, співають, спілкуються і п’ють чай чи каву.

На наметах вивіски, які сповіщають, штаб якої області тут розміщено. Скрізь зустрічаємо людей, на шоломах, сумках чи одязі яких прикріплено наклейки «Київ повстав», «Майданемо Януковича» та «Я на майдані не за гроші».

З труднощами знаходимо намет – штаб Черкаської області. Заходимо. У ньому темно як у погребі.

- О-о! Привіт, земляки! Оце так ми і живемо, без світла, бо ще не надбали електрогенератора, – розповідає молодий чоловік у наметі .

Вирує життя біля Будинку профспілок. На вході пильнує охорона.

Гурт бійців самооборони провів повз нас затриманого п’яного юнака, якого повели до штабу, щоб встановити особу.

Солярка по талонах

Механізм інфраструктури працює, як швейцарський годинник. Диркотять не стихаючи електрогенератори. Із легковика, припаркованого біля будівлі федерації профспілок чоловік середнього віку вивантажує 10-літрові пластикові баклаги із соляркою і видає їх по талонах. Талони розподіляють у штабі Євромайдану.

«Загублені паспорти тут!»

Без пропуску у приміщення не увійти. Але тих, хто щойно прибув, пропускають до інфоцентру, що у вестибюлі. Інфоцентр – два-три столики за якими кілька хлопців і дівчат, реєструють прибулих і роз’яснюють, куди йти і де що є.

- Їжа там. Теплий одяг – он там. Прес-центр на другому поверсі, а переночувати можна на четвертому, шостому та сьомому поверхах, – пояснює групі новоприбулих на Євромайдан високий, чорнявий, худорлявий хлопець.

На стінці над столиками інфоцентру висить аркуш паперу із написом «Загублені паспорти тут!». В інфоцентрі повернуто документи не одному десятку громадян.

Гарячий чай із імбирем

Майже постійно лунає вимога: «Звільніть дорогу волонтерам!». Із кухні, яка тут же на першому поверсі, на вулицю постійно носять таці із бутербродами, чаєм, кавою, чи мисочками із супом чи кашею. З голоду тут точно не пропадеш. Зграйки волонтерів що п’ять хвилин пролітають із повними тацями на двір, і порожніми назад. Їх можна зустріти у різних куточках майдану. Набір волонтерів триває безперервно. У команду волонтерів набирають людей просто на майдані. Там же на майдані кинули якір кілька пересувних кав’ярень, облаштованих на базі автомобілів типу «пиріжок». Каву подають безкоштовно.

Поряд пройшла дівчина із повною тацею пластикових стаканів із чаєм.

- Беріть чай, прошу, – запропонувала волонтерка на мелодійній вимові жительки західних регіонів (у слові «прошу» наголос на західняцький манер поставлено на перший склад). Переважна більшість волонтерів і євромайданівців – жителі заходу України – Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька області. Жителів центральних регіонів України дуже мало. Прикро, що боротись за загальну справу заповзялись західняки. А Черкащина і решта областей центру України залишаються інертними.

Роблю ковток чаю і відчуваю гострий присмак імбирю. Окрім лимону і цукру до чаю на майдані додають імбир. Це хороший антисептик, що не поступається часнику, і водночас є … чудовим афродизіаком. Ще майдану варто трохи постояти і в Україні почнуть народжуватись євромайданівські діти.

Нічліг – у коридорах будинку федерації профспілок

Дуже непросто знайти і кураторів від Черкащини. На прохання дати контакти кураторів, відповідальних за прибулих із Черкащини, дівчина із інфоцентру лише винувато знизала плечима. Їхніх телефонів та прізвищ у реєстрі не знайшлись.

На них ми наштовхнулись вже після того, як влаштувались на нічліг. Трохи поблукали між поверхами. Почувши, що ми із Черкас, нас направили на шостий поверх. Там нам видали два карімати і вказали на вільне місце у коридорі, де можна переночувати. У коридорах покотом на підлозі сплять люди. На кожному поверсі є імпровізований буфет, де можна взяти чай, питну воду і бутерброди. Під ранок познайомились із кураторами від Черкащини, які ночували, як і ми, у коридорі. Це заступник голови Катеринопільського районного осередку «Батьківщини» Андрій Чумак і голова Золотоніського районної організації «Батьківщина» Надія Кравчик.

«Кожного дня на Євромайдані несуть службу по 200-250 волонтерів із Черкас. Чергують вахтовим методом. Група, що прибула, переймає естафету у тих, хто вже від’їздить», розповіли вони.

Юнаки у солдатських шоломах

Протистояння із «Беркутом» загартували загони самооборони Євромайдану.

Вони стали чисельнішими і організованішими. На Євромайдані багато юнаків у касках будівельників або у солдатських шоломах і у плащ накидках.

Захистом від кийків «беркутів» слугують фанерні прямокутні щити, на зразок таких, що ними користувались римські легіонери. Кийків у бійців самооборони немає. Щит, шолом і віра у правоту – єдина зброя. Ми бачили, як підняті по тривозі хлопці із самооборони дисципліновано покидають приміщення і шикуються надворі, готові відбити черговий напад «беркутів».

Майданські комікси

Євромайдан вже напрацював і власну субкультуру. На стінах будинків, наметів та на стовпах розміщено різні малюнки на зразок коміксів. У них народні художники висміюють Януковча, Путіна, їх приспішників та і інших ворогів України.

Іноземці на майдані

На майдані людно і гамірно у будь-який час доби. Навколо майорять державні прапори, на яких вписано назви населених пунктів та регіонів України, звідкіля приїхали люди на Євромайдан. Біля самісінької сцени на високій вудці хтось тримає державний стяг із написом «Тальне». Пробитись до стягу неможливо, бо хоч надворі пізній вечір, але народу на майдані не проштовхнутись.

Неподалік революційної, обвішаної плакатами із політичними гаслами «йолки» серед державних прапорів помічаю прапор Франції та Нової Зеландії. Йду туди і вже за хвилину спілкуюсь із групою іноземців, що проживають і працюють в Києві, і на знак солідарності вийшли на Євромайдан.

- Мене звуть Георгій Гроховський. Я народився у Києві, але виріс у Бордо. Я – громадянин Франції, але й Україна мені не чужа, і мене турбує те, що тут відбувається. Люди вийшли висловити власну думку. І це – правильно, по-європейськи. Це – демократичний вибір. Я проти силового розгону майдану. У Європі теж інколи відбуваються силові акції проти демонстрантів, але я вважаю, що застосування сили не призводить до порозуміння, а навпаки підсилює конфронтацію. Найкращий спосіб знайти порозуміння – це домовлятись. Із Франції разом зі мною тут був і мій приятель із Лімонду, – українською мовою, але із м’яким французьким акцентом розповів мені високий, худорлявий хлопчина, зовні схожий на відомого французького актора, що тримав у руці французький триколор.

Поряд із дівчиною, закутаною в український прапор та прапор Нової Зеландії, ще один іноземець – швед Адерс Остлунд. Він не розмовляє українською. Добровільним перекладачем погодилась бути дівчина у прапорах.

- Я тут живу і мені не все одно, що тут відбувається. Я підтримую прагнення українців бути у Євросоюзі. Бо дуже важливо, щоб і в Україні перемогли демократичні цінності Євросоюзу – свобода слова і свобода вибору. Таких іноземців, як я, що живуть і працюють в Україні багато. На майдан приходить кілька сотень представників різних країн світу. Ми навіть створили власну групу підтримки Євромайдану мережі «Фесбук», – розповів Адерс Остлунд.

Дмитро Чонка